Керамічне виробництво

Ольговський С.Я.

Цей вид виробництва був розвинений у всіх античних центрах — не тільки у великих і малих містах, а й у сільських поселеннях. Вже з VI ст. до н.е. грецьке населення Північного Причорномор’я користувалось продукцією місцевих керамічних майстерень. Крім посуду, з глини виготовлялись будівельні матеріали, керамічна тара для зберігання і перевезення рідких та сипучих продуктів, а також грузила, пряслиця, теракотові статуетки, світильники, предмети культу — жертовники, курильниці тощо. Виготовлення гончарного посуду почалось в містах з моменту їх заснування і продовжувалось протягом усієї античної доби. В той же час ввозилась велика кількість кераміки з інших центрів Причорномор’я і Середземномор’я. Виділення кераміки місцевого виробництва стало можливим завдяки відкриттю керамічних виробничих комплексів, знахідкам зіпсованої продукції, спостереженням за особливостями глини, орнаментації тощо.

Грецький розписний посуд: 1–3 — кіліки; 4–7 — кратери; 8 — гідрія; 9 — псіктер; 10 — кальпіда; 11 — ойнохоя; 12–14 — амфори; 15 — пеліка; 16 — панафінейська амфора; 17 — лутофора; 18 — стамнос; 19 — арибал; 20 — алабастр; 21 — піксида; 22 — лекіф; 23 — скіфос; 24 — кнаф; 25 — канфар

Гончарна кераміка зроблена із ретельно "вимученої" і перемішаної глини і обпалена в гончарних печах. Поверхня цих посудин ретельно загладжувалась і покривалась додатково рідкою глиною — ангобом. Вже в VI ст. до н.е. північно-причорноморські керамісти виготовляли художній розписний посуд — амфорки, ойнохої, кіліки, блюда, розпис яких повторював іонійські зразки. Рештки виробництва такого посуду відкриті в Пантікапеї, Німфеї, Фанагорії. Широко розповсюджується розписна кераміка в елліністичний період. В Ольвії, Херсонесі і на Боспорі виготовлявся посуд, розписаний червоною, сірою, блакитною, чорною фарбами на світлому фоні. З розповсюдженням в Греції чорнолакового посуду така кераміка починає виготовлятися і в Причорномор’ї, повторюючи малоазійські зразки, але вона гірша за якістю ніж середземноморські вироби. В ІІІ–ІІ ст. до н.е. виготовлялися посудини з рельєфними прикрасами. Це так звані “мегарські чаші” — напівсферичні посудини, прикрашені рослинним або геометричним рельєфним орнаментом. Форми для нанесення такого орнаменту знайдені у Пантікапеї, Мірмекії і Херсонесі. З І ст. до н.е. виготовляється червонолаковий посуд, виробництво якого продовжується до кінця античної доби.

З ІV ст. до н.е., з розвитком виноробства, в Херсонесі і на Боспорі розпочинається виробництво гостродонних амфор. В Ольвії їх виробництво в доримський час не відомо. В І ст. до н.е. в Пантікапеї і Фанагорії виготовляли товстостінні амфори, пристосовані не для перевезення, а для стаціонарного зберігання рідких та сипучих продуктів. Ймовірно такі посудини виготовляли в цей час в Ольвії і Херсонесі.

З І ст. до н.е. у північнопонтійських містах починається виготовлення повсякденного столового посуду, покритого червоним лаком. Його виробництво продовжується до кінця античної доби. Водночас, в перші століття нашої ери з’являється посуд, поверхня якого гарно загладжена і вилощена. Це, переважно, миски і глечики сірого кольору. Протягом всієї античної доби місцевими гончарами виготовлялись світильники.

Важливою продукцією керамістів була черепиця — основний покрівельний матеріал античних міст. Виготовлення черепиці в Пантікапеї розпочалося в кінці V ст. до н.е., пізніше виробництво її виникло в Фанагорії, Горгіпії, Херсонесі, Ольвії, Тірі. Виготовляли керамічні майстерні рельєфні теракотові деталі покрівлі і верхніх частин будівель, облицювальні і мозаїчні плитки. В І ст. н.е. в невеликій кількості почала виготовлятись обпалена цегла римського зразку. В цей же час на Боспорі, в Херсонесі і в Ольвії налагоджується виробництво керамічних труб для водопроводу.

Особливою галуззю була коропластика — виготовлення глиняних фігурок-теракот культового та побутового призначення, які виготовлялись майже у всіх античних містах. Їх відбивали у формах або ліпили руками. Місцеве теракотове виробництво було налагоджено вже в ІV ст. до н.е. в Ольвії, Німфеї, Пантікапеї і продовжувалось до кінця античної доби.

Крім того, керамісти виготовляли глиняні пірамідальні або круглі грузила для ткацького станка та риболовних сіток, прясла та різноманітні підставки виробничого та побутового призначення.

Керамічні печі будували із сирцевої цегли, вони мали круглу або овальну форму. Середній діаметр такої печі 1,5–2 м; були і зовсім маленькі печі — менше 1 м в діаметрі, в яких обпалювали теракоти. Піч ділилася на дві частини: нижню, топочну камеру, і верхню — обпалювальну. Для обпалювання керамічні вироби клали у верхню камеру крізь спеціальний отвір, який замуровувався.

Серед пристосувань гончарного виробництва, пов’язаних з випалюванням, слід назвати керамічні кружки діаметром до 8 см, зроблені з уламків стінок посудин або черепиці. Вони слугували прокладками між гончарними виробами при закладанні їх у випалювальну піч. Звичайно, що інструментальний комплекс в керамічних ергастеріях був значно ширший, але більша частина знарядь виготовлялась, ймовірно, з дерева, тому не збереглася.

Більшість гончарних майстерень були в приватному володінні, хоча в Кепах відкриті рештки виробництва, яким володів храм або святилище. Судячи по клеймах, деякі керамічні майстерні в Херсонесі та Пантікапеї належали місцевій владі.