Використана література

Зіньчук І.

1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. Москва, «Высшая школа», 1975. – 524 с.

2. Бандровська О.Т. «Англійська література доби Середньовіччя, Відродження, і XVII століття». Львів, видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – 48 с

3. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. Київ, «Радянська школа», 1971. – 486 с.

4. В.Недошивин, «Можно ли погасить звезды? Проза отчаяния и надежды Джорджа Оруэлла». Джордж Оруэлл «Проза отчаяния и надежды: роман, сказка, эссе». Л.: Лениздат, 1990

5. «Література Англії ХХ ст.» підр. За редакцією В. Шахової

Словник літературознавчих термінів, які вжито в тексті огляду

Антиутопія –літературний жанр англійської літератури ХХ ст., критичне зображення державної системи, яка не відповідає принципам гуманізму. В антиутопії виражається протест проти насильства, безправного становища людини, абсурдного соціального устрою.

Балада – невеликий ліро-епічний твір фантастичного, легендарно-історичного або героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом.

Бароко – тут., напрям в літературі ХVІІ – ХVІІІ ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко поєднувало в собі мистецтво готики й ренесансу.

Бестіарії – кумедні оповідання про тварин.

Вірш – невеликий закінчений за змістом і формою поетичний твір, написаний віршованою мовою.

Відродження (Ренесанс) – епоха Відродження ХVІ – ХVІІ ст. Характерною особливістю епохи Відродження стає захоплення літературою і культурою античності, що зумовлено схожими світоглядними основами цих епох.

Епос (вужче значення) – народні сказання, героїчні пісні і поеми, в яких відображаються важливі суспільні процеси.

Есе – наукові, історичні, критичні та інші нариси, які відзначаються невимушеною, вільною трактовкою питання.

Естетизм – напрям в англійській літературі, який сформувався наприкінці ХІХ ст., представники якого вважали, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності і тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки.

Історична хроніка – прозові і драматичні літературні твори, де розкривається послідовна історія якихось суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

Комедія – драматичний твір, у якому сатиричними засобами висміюється все смішне у житті.

Ліро-епічна поема – такий віршований художній твір, в якому показуються вчинки персонажів (наявний сюжет) і разом з тим у прямій формі виявляється ставлення автора до цих вчинків (ліричні відступи). Таким чином, в одному творі поєднуються епічні сюжетно-розповідні елементи і властива ліриці емоційність, віршова форма і ліризм.

Модернізм – від лат.modernus «сучасний, недавній» напрям у літературі і мистецтві ХХ ст. Характерні особливості: розрив з минулим історичним досвідом, прагнення утвердити нові, нетрадиційні художні форми та абстрактність стилю.

Неоромантизм – виник в англійській літературі кінця ХІХ ст., як реакція на реалістичні тенденції другої половини ХІХ ст. В центрі неоромантичного твору – сильна, дещо неординарна особистість. Неоромантики тяжіли до жанру пригодницького роману і фантастичних образів.

Памфлет – літературний твір публіцистичного жанру на актуальну тему, в якому з особливою гостротою, часто в сатиричній формі, висміюються і викриваються якісь негативні суспільні явища, іноді весь суспільний лад вцілому.

Потік свідомості - є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому – монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини.

Просвітництво - це цивілізаційно-культурна доба періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення «царства розуму», заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і «просвітити» монархів відносно змісту «істинного» людського суспільства.

Роман (фр. roman — романський) — найбільш поширений у XVIII-XX ст. епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів

Романтизм - один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності, романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей

Реалізм - літературний напрям ХІХ ст., який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Сатира – художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднане з гострим осміянням, глумлінням.

Сентименталізм — напрям у англійській літературі другої половини, XVIII — початку XIX, ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв твору.

Трагедія – драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострі непримиренні життєво важливі для певної епохи конфлікти, а герой часто потрапляє у безвихідне становище, вступає у боротьбу з нездоланними в даній ситуації, силами і часто гине.

Трактат – наукова праця, присвячена глибокому теоретичному висвітленню, розгляду якогось окремого важливого питання або проблеми.

Фабліо – короткі віршовані оповіді анекдотичного характеру