Основні права й обов’язки особи,
правовий статус особи

Шестопалова Л. М.

Види прав, свобод та обов’язків особи:

– конституційні та галузеві;

– загальні і спеціальні;

– соціально-економічні, політичні, культурні, особисті, екологічні тощо.

Права й обов’язки – ядро правового статусу особи.

Права й обов’язки – головний елемент правового статусу особи, крім загальної статутної відповідальності громадян перед державою і суспільством.

Основні права, свободи й обов’язки людини – правила поведінки особи, що виражають інтереси особи і суспільства в цілому, відображають найбільш суттєві зв’язки особи із суспільством і державою і закріплені в конституції держави.

Законні інтереси особи – дозволені нормативно-правовими актами прагнення особи до задоволення своїх потреб, до володіння тими чи іншими благами, соціальними цінностями, послугами.

Правовий статус особи – юридичне закріплення становища людини і громадянина в сучасному суспільстві; результат політико-правового зв’язку особи з державою.

Права людини – певні можливості, її виокремлена свобода, деякі її основні потреби чи інтереси, її вимоги про надання певних благ, адресовані суспільству, державі, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб вияву) матеріалів.

Свобода людини і громадянина – спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети; можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення.

Обов’язок – міра обов’язкової поведінки, якої кожна особа має дотримувати для забезпечення нормального функціонування інших суб’єктів громадянського суспільства.

Конституційні свободи громадян – норми, які гарантують індивіду невтручання в його особисте життя (свобода переконань, думок, совісті, віросповідування тощо).

Структура правового статусу особи:

а) громадянство як політико-правова основа статусу особи;

б) передбачена в Конституції й інших нормативних актах постійна єдність прав, свобод, обов’язків, що невід’ємні від особи і надані всім громадянам на засадах рівності;

в) юридичні гарантії їх реалізації.

Елементи правового статусу особи:

– статусні правові норми;

– правосуб’єктність (правоздатність);

– громадянство;

– юридична відповідальність;

– конституційний статус особи (права, свободи, обов’язки)

Риси правового статусу особи:

– права, свободи та обов’язки є рівними для всіх;

– права, свободи зафіксовані юридично, є вищою цінністю;

– права, свободи гарантовані в інтересах суспільства, держави, особи;

– права, свободи – єдина система, що поглиблюється разом із цивілізацією;

– права, свободи – умова та передумова буття особи;

– права, свободи відбивають природу держави;

– єдність прав і свобод;

– права, свободи мають певне соціально-економічне призначення.

Права й обов’язки держави:

– вимагати від особи правомірної поведінки;

– вимагати поваги до законів;

– вимагати сумлінного виконання обов’язків громадянином тощо;

– за допомогою політики і права забезпечувати розумні, науково обгрунтовані, стабільні принципи своїх взаємовідносин з громадянами;

– створювати гарантії проти зловживань з боку офіційних представників держави тощо;

– проголосити обсяг і характер прав і обов’язків особи;

– гарантувати можливість їх реального здійснення;

– захищати проголошені нею права й обов’язки від порушень, а в разі їх вчинення – сприяти швидкому і повному відновленню порушеного права.

Принципи правового статусу особи – основні ідеї, що характеризують становище людини і громадянина в сучасному суспільстві.

Конституційні принципи прав і свобод людини і громадянина:

– рівність конституційних прав і свобод громадян та їх рівність перед законом – надання будь-яких привілеїв або запровадження якихось обмежень для громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, за мовними чи іншими ознаками є порушенням Конституції та законів;

– невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини – не допускається не тільки відібрання прав і свобод, якими людина володіє, а й їх порушення, тобто обмеження змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо.

– невичерпність, гарантованість і нескасованність конституційних прав і свобод, оскільки закріплені в Конституції права та свободи:

а) можуть доповнюватися й розширюватися в майбутньому;

б) мають бути забезпечені відповідними засобами, які б сприяли їх реалізації у повсякденному житті;

в) за будь-яких умов не можуть бути оголошені не існуючими;

– недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод у поточному законодавстві

– єдність прав людини та її обов’язків перед суспільством.

Юридичний обов’язок – визначена у нормах права міра необхідної поведінки суб’єкта, реалізація юридичного обов’язку відбувається незалежно від бажання суб’єкта, невиконання або неналежне виконання суб’єктом покладеного на нього юридичного обов’язку має своїм наслідком притягнення до юридичної відповідальності.