Види та способи тлумачення правових норм

Шестопалова Л. М.

Тлумачення норм права – діяльність суб’єктів щодо усвідомлення і роз’яснення дійсного змісту правових норм.

Види тлумачення норм права:

1. Види тлумачення норм права за суб’єктами (або за юридичною силою його результатів):

А) Офіційне.

Б) Неофіційне.

Офіційне тлумачення норм права – сформульоване у спеціальному акті роз’яснення змісту і мети правових норм, яке здійснюється уповноваженим органом і має обов’язкове значення; виступає як своєрідна обов’язкова до виконання директива щодо правильного розуміння і застосовування певної правової норми.

Види офіційного тлумачення норм права:

– нормативне;

– казуальне.

Нормативне тлумачення норм права – роз’яснення дійсного змісту норми права, що має загальнообов’язковий характер і неодноразово використовується в юридичній практиці.

Види нормативного тлумачення норм права:

– автентичне тлумачення норм права – зміст норми права роз’яснює той суб’єкт, що її видав;

– легальне тлумачення норм права – загальнообов’язкове тлумачення змісту дає орган, який цю норму не встановлював, але відповідним чином на уповноважений (наприклад, тлумачення законів України (закони приймає лише Верховна Рада України) здійснюється Конституційним Судом України).

Казуальне тлумачення норм права – роз’яснення дійсного змісту норми права, яке має обов’язкове значення лише для конкретного випадку і стосовно осіб, які мають до нього певне відношення (щодо інших випадків і осіб казуальне тлумачення значення не має). Переважно акт казуального тлумачення є складовою правозастосовчого акта, яким вирішується конкретна юридична справа.

Види казуального тлумачення норм права:

– судове – здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і виражається у вироках чи рішеннях по цих справах;

– адміністративне – здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією, посадовими особами (наказ міністра у зв’язку з розглядом конкретної скарги).

Неофіційне тлумачення норм права – роз’яснення дійсного змісту норми права, яке не має обов’язкового значення.

Види неофіційного тлумачення норм права:

– доктринальне;

– компетентне;

– повсякденне.

Доктринальне тлумачення норм права – роз’яснення дійсного змісту норм права, здійснюване науковцями та науково-дослідними закладами у підручниках, наукових статтях, монографіях, наукових коментарях практики, усних або письмових обговореннях проектів нормативних актів.

Компетентне тлумачення норм права – роз’яснення змісту норм права, яке здійснюють особи, обізнані з правом, тобто мають відповідну юридичну освіту або певний досвід юридичної діяльності (наприклад, консультації в газетах з окремих питань права, вечори запитань і відповідей на правові теми).

Повсякденне (побутове) тлумачення норм права – роз’яснення змісту норм права всіма суб’єктами, які не мають юридичної освіти або досвіду юридичної діяльності.

2. Види тлумачення норм права відповідно до співвідношення між текстуальним виразом правової норми та її дійсним змістом:

А. Буквальне (адекватне).

Б. Розширювальне.

В. Обмежувальне.

Буквальне (адекватне) тлумачення норм права – тлумачення, за якого дійсний зміст правової норми розуміють у повній відповідності до її текстуального виразу.

Розширювальне тлумачення норм права – тлумачення, за якого дійсний зміст правової норми встановлюється ширшим за його буквальний текстуальний вираз (наприклад, розуміння норми: “Судді незалежні й підкоряються лише закону” – тут не йдеться про народних засідателів, тому слово “судді” тлумачиться як “склад суду”).

Обмежувальне тлумачення норм права – тлумачення, за якого дійсний зміст правової норми встановлюється вужчим за його текстуальний вираз (наприклад, тлумачення норми: “Повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них” як “Повнолітні працездатні діти…” і далі по тексту).

Способи тлумачення норм права:

– мовне;

– логічне;

– систематичне;

– історичне.

Мовне (граматичне) тлумачення норм права – встановлення дійсного змісту правових норм шляхом дослідження їх з точки зору значення словесних формулювань, правил граматики, синтаксису, етимології слів тощо («Стратити неможливо помилувати»)

Логічне тлумачення норм права – встановлення дійсного змісту норми права шляхом безпосереднього використання законів мислення (формальної логіки), коли досліджуються не окремі слова, а внутрішні зв’язки між частинами нормативного акта, логічна структура правових приписів.

Систематичне тлумачення норм права – встановлення дійсного змісту норми права залежно від місця, яке вона посідає у нормативному акті, залежно від її зв’язків з нормами інших інститутів і галузей права.

Історичне тлумачення норм права – встановлення дійсного змісту норми права на основі дослідження і врахування конкретних історичних умов, за яких вони були прийняті, яку мету на той час було поставлено перед ними (вивчення відповідних державних документів, матеріалів обговорень і прийняття проектів нормативних актів, протоколів засідань органів, що займалися підготовкою законопроекту).

Об’єкти дослідження при історичному тлумаченні норми права:

– факти, пов’язані з історією виникнення норми права;

– соціально-економічні умови прийняття правової норми;

– політична атмосфера, що зумовила прийняття правової норми.