Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Перед (не пізніше) 07.1937 р. 8. До Ольги Антонич

Перед (не пізніше) Липень 1937 р.

Дорога Мамо!

Поволі іде до ліпшого, але все ще хорий. Так скоро не може бути! Не журися! Олечка дуже добре мене пильнує.

Па.

П. С. Пришліть зараз поправлені капці.

Богдан.


Примітки

Обидва листи до Ольги Антонич вперше опубліковано: Дукля. – 1967. – № 2. – С. 67 (публікацію підготував М. Неврлі). У своєму передслові М. Неврлі зазначає:

«Два передсмертні листи Б. І. Антонича були ним написані звичайним олівцем, на недбало вирваному із шкільного зшитку сторінках. В такому вигляді вони більш скидаються на записки. Адресував їх поет, що саме лежав хворий в одній із львівських санаторій, матері. Олечка, про яку в них згадується, – наречена поета.

Ольга Олійник, яка під час недуги доглядала його. Згадка в другому листі про те, що «Тут не все в порядку. Плюскви і шваби» – характеризує соціальні умови, в яких перебував поет під час своєї недуги. Доводиться дивуватися, що досить організоване в ту добу українське громадянство у Львові не спромоглося влаштувати до кращої санаторії свого тоді найвизначнішого поета… Обидві записки, здається, завершують епістолярну спадщину поета. Їх оригінали зберігаються у О. Ксенжопольської (Холм у нинішній Польщі)» (С. 67).

Наступна публікація обох листів – у «Творах, 1998». Подаємо за публікацією у «Дуклі».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 723.