56. Поздоровлення
від тернопільської громади

Кобзарю-Соловію. Батьку нашь єдиний!

Пъятий рікъ минає, якъ нестало безсмертного нашого Батька Тараса, пъятий рікъ. якъ удовою осталась стара наша ненька Україна, а ми іі діти сиротами остались: пъять. якъ степи безкраї, гори туманомъ повиті, могили високі, байраки глибокі сумомъ сумують, сумують, сумують… И нікому жъ загуркотіти, мовъ громомъ, голосну та вольну пісню, вирвати зъ душі високі думи, щобъ вітромъ буйнимъ пронеслися відъ краю до краю, щобъ стрепенулись відъ радості: убога вдова Україна, іі діти сироти, степи безкраї, гори туманомъ повиті, могили високі, байраки глибокі?.. Ni! Єсть кому заспівати, бо Батько, що на небі, не лишивъ насъ зовсімъ сиротами. Вінъ настановивъ Тебе намістникомъ Тарасовимъ, Кобзаремъ и Батькомъ нашимъ!

Здоровъ будь жежъ намъ единой нашъ Кобзарю-Соловію! Здоровъ Батьку нашъ сердешний изъ цімъ новимъ рокомъ ще разъ здоровъ и щасливъ будь намъ на многіі літа! Хай доля шанує тихий супокій Твоєі душі, хай золоті струни Твоєі бандури голосно звинять на втіху й науку ріднімъ дітямъ Украіни, нехай Твоя дума. Твоя пісня на ввесь світь розлиєся широко-широко, нехай розважить втішить убогу неньку Україну, щобъ легче було Батькові Тарасові лежати въ тихій домовині, тихій могилі:

Утни Батьку, орле сизий…

Nexaй Мати усміхнетця,

Заплакана Мати…

Утни жъ Батьку, щоб нехотя

Nа ввесь світъ почули!

Тернопіль дня 31 Студня 1865.

Відъ исповідниківъ Тарасовоі идеі:

М. Луківъ Січинський Володко Барвінський. Осипъ Барвінський, Северинъ Жуковський, Осипъ Терешкєвичъ, Олекса Танчаковський, Онухрій Даниловичъ, .Іевъ Авдиковичъ. Остапъ Чвартацький, Петро Ст. Білінський. Омелянъ В. Волянський, Володимиръ Мандичевский, Микола Темницький. Остапъ Цурківський. Касянъ Куницький.

Примітки

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 114 – 115.