Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

90. Лист Федьковича до Ом. Партицького

Годний нашъ Добродію!

За даръ и за ласкаві речі дякую, а до львівскихъ писемъ писати не буду, бо львівска громада обійшлася зо мноёвъ якъ зъ однимъ дурнемъ (не до васъ кажучи): – мені лишъ дивно, якъ не встидались Лъвівце до Васъ про се и писати? – Читали ви про мене у 17 числі «Руси»? – Звеличали мене, ні що й казати!.. Мене за таковъ славовъ у друге не кортитъ: най ій собі шукає хто хоче, а я – Гуцулъ! – – Ви знаєте, батьку, гуцулівъ? –

Пишете, що мені тернопільска старшя русь клонится, – я ій сто разъ нище й ліпше, аби здорови були, батьки наші любі!.. Поклонивби я ся и до молодоі тернопільскоі громади, да боюся, що зо львівсковъ на одно копито роблена. – Це чули ви, добродію нашъ годний, якъ віденчуки ся гарно зо мноёвъ обійшли? – Ще травня рікъ минувъ, якъ писали мені, аби я імъ піславъ моі нові поезиі до печатаня. – Я попротивився та й піславъ, а они? – и чутки не дають, не то що! – Теперь мені нічо робити якъ іхъ до суду скаржити, або (аби) мені хоть манускрипти вернули. – Руска інтелиgенція!..

У сегорічні роковини смерти нашего великого кобзаря заславъ я у Лъвівъ два поменники (поминальні поезиі). Знаєте, що Львівце на се сказали? – нема грошей!.. Перше моє «Посланіє», що я у Львівъ заславъ – пропало безъ слиху! – Кілько я не упоминався, аби мені хоть манускриптъ вернули… але дежъ тамъ!.. А ті иgноранти ще сміють Васъ, Добродію, своїми хто зна якими ханьками та бріхнями клопотати!.. Я, батьку милий, не-розумію ся на німецкі диплёмаціі, я – просто собі – гупулъ. – Моя школа була Чорногора а не львівска або віденска академія. Клонится до Васъ якъ до ясного сонця

Федьковичъ.

4 л. 7.


Примітки

Картка листового синього паперу у 4º. Рік написання, як із змісту листу виходить, 1867. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 165 – 166.