93. Лист львівської громади до Федьковича
Батьку-Бояне нашъ преславний!
Поклінъ Тобі, батьку, відъ насъ и усіхъ!
Кланяючись, просимъ, не відвертайте ся, батьку, відъ насъ. не лишайте насъ свого уділу, своєі поради.
Бо и по кимъ же стануть насъ люде знати й спізнавати, якъ Васъ межи нами не стане?!
Станьте, батьку, изъ нами посполу, проведіть насъ Вашимъ якъ вітцівськимъ святимъ словомъ при труднімъ ділі народнімъ, підъ тяжку нинішну годину.
А торішні наші гріхи простіть намъ, бо жъ и доволі спокутували іхъ; щежъ и не судіть насъ по сегорішній «Правді», а по тій поправедній «Правді» нашій, якъ ii за Вашою радою зъ новимъ рокомъ 1868 поставити загадали.
Хиба однимъ именемъ ме нашъ місячникъ «Правда» пригадовати сёгорішну часопись, такъ затерли ми у новімъ проgрамі прежну, духогубну псевдоклясичність іі. – викоренили идолопоклоньство авторитетамъ. и пусту формомахию, – свобідному розвоєви словесности волю дали: обсягъ и обємъ розширивши, нове видавництво устроівши.
Воно постарає ся, щоби наша «Правда» доборомъ и розмаітостевъ предметівъ заспокоіла всіхъ читателівъ, щоби вона, загальнимъ интересомъ стоячи, у ціле житє того загалу корінь запустила, и єму підставу дала народного образованя, – така наша гадка.
Для білыноі розмаітости розширили ми іі обемъ на 4 аркуші місячно, та знаючи, що ніякъ намъ перебирати у надісланихъ працяхъ, переміняемъ ми «Правду» на місячникь. Въ місячнику більша цілковитість, въ місячнику лекше вдамо розмаїті артикули гармонійно скласти.
Ци якъ Ви кажете, батьку?
Оттакъ и бувби проgрамъ кождого числа такий:
Поезия довша и пара меньчихь.
Повість або драматъ: або оповідане.
Жива словесність: Росправа о пісняхъ народнихъ, чи опись звичаівъ, чи подорожні записки по родині. Историчні споминки, думи и пісні, казки, повіря и слова, все зъ усть народа.
Исторична статя: н. пр. гетьмани чергою…
История словесности: автори чергою…
Поезия, своя або й чужа клясична и сучасна въ переводахъ.
Комедийка або й новеля або переведена повість.
Річи славянські: Биоgрафиі славнихъ Славянъ. Обзори сл. словесностей: подіі, всіхъ Славянъ обходячі, безъ жадноі політичної примішки.
Критична або природописна або язикословна статя.
Кореспонденцій, рецензиі, книгарські вісти и. т. и.
Не спускаємось при тімъ на жадну підпомогу зъ-за кордону, власними силами стати хочемо; хочемо розбудити заполоханий рухъ словесний волею и заохотою, самі же працювати мемо щиро у вибранихъ предметахъ. До доброгожъ діла все часъ.
За Вашимъ, батьку, благословлінємъ, за Вашимъ проводомъ и порадою, надіємось, що одоліємъ.
Правду видаємъ цілковито на свою руку, редакторъ громадянинъ и вісьмохъ виборнихъ и одвічалънихъ виділовцівъ, це видавництво. Воно рішає більшостию голосівъ.
Знає виділъ своє право, знатимемъ обходитися зъ людьми по людяному.
Завірте імъ. батьку, завірте намъ, пишіть, дайте раду, посваріть зрештою, лишъ гніву не кладіть на насъ завзятого! самі ми провини наші оправдаємъ передъ Вами, щоби мала річъ, мале непорозумінє лихомъ не зросло. И лекше намъ буде оправдати ся, бо за своі гріхи одвічати мемо – –
Богато ми сёго року похибили, знаємъ, – та вірте намъ. батьку, що се не зъ лихоі волі, а за для неладу, який въ насъ бувъ запанувавъ. И «Правда» наша мало доброго зробила, бо и мало у ній правди було, та, бачите, нічого не буде й не було відразу доброго, доконалого, и сёго року, навчившися, ачей ліпше іі повести зуміємъ.
Просимъ такожъ ласки Вашоі, позвольте видрукувати у «Правді» Ваші, батьку, твори: «Въ великодну Пятницю», «А хто виненъ» и другі, що недавно були у Відень заслали.
Ище разъ просимъ Васъ, батьку, о уділъ и раду. Виглядаємо пильно Вашого письма, пишіть до насъ, най ми знаємъ, на чімъ стоїмо.
А за симъ словомъ бувайте здорові!
Клонитця Вамъ вся львівська Громада: Ол. Барвінський, Олекса Огоновський, Володимир Навроцький, Мелитонъ Бучинський, А. Гладиловичъ. Володимиръ Ганкевичъ. Іоанъ Пістеровський, Ю. Целевичъ, Володко Ясеницький. Евгений Телехівський, Гавриілъ Боднаръ, Иванъ Герасимовичъ, Т. Реваковичъ, Константинъ Лучаківській.
Примітки
Листовий сірий папір, формату 4-ки. Федькович відослав сей лист назад львівській громаді з такою допискою:
Ви отъ на чимъ стоіте, паничі:
Мені дайте разъ за всігди покій, тай на сімъ конець бесіді. – А моі поезиі, що зъ Відня вамъ прислали, на сихъ містъ відослати мені до Партицького що й до слова! Я лишъ не знаю, якимъ чиномъ могли віденскі динди моі письма до васъ слати, коли я імъ умисне и виразно казавъ, іхъ до Партицкого післати? – відай, якъ німець каже: Gleich und gleich gesellt sich gerne. Єсли ся хто відважитъ, півъ словечка мого у вашій псевдоправді друкувати, то буду го судомъ доходити!
Sapienti sat.
Федьковичъ.
Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 169 – 172.
