Рідна мова

Амвросій Метлинський

Рідна мова, рідна мова!

Мов замер без тебе я!

Тільки вчую: рідне слово

Обізвалось, мов сім’я;

Обізвався батько рідний.

Що умер за козаків;

Мов народ, учулось, бідний

Застогнав із-під ляхів!

І здається: кінь ретивий

Топче наших ворогів;

І бачся: Дніпро спесивий

Спину гне з-задля човнів…

Понеслися наші хлопці,

Зашуміла хвиля гень…

І при місяці, й при сонці,

Їдуть ніччю, їдуть вдень!

Було щастя, були чвари, –

Все те геть собі пішло;

І як сонце із-під хмари –

Рідне слово ізійшло.

Прийняло козачі річі,

Регіт, жарти, плач, печаль;

Озоветься як із Січі:

Стане сміх і стане жаль!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Молодик», ч. 2, с. 113 – 114, за підписом: «А. Могила».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 136 – 137.