3
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І от знов бог на їх кару
Руку підіймає,
І Ной знов за нечестивих
Господа благає.
І послухав господь Ноя:
Сонце обмиває,
Сонце стало серед неба,
Гріє і сіяє.
Стало тихо. Меж хатами
Звірина не вила.
Лиш з неділею святою
П’ятниця ходила.
І ходила, й говорила
П’ятниця святая:
«Кайтесь, люде! наступає
Годинонька злая.
Кайтесь, люде, перед богом,
Посту не ламайте.
Поломили мої кості,
Хоть спочити дайте».
Жаль дивитись на ню було:
Як комар, сухая;
Кажда кістка не цілая.
Лиш душа живая.
А за нею і неділя
Чуть лиш, що ходила,
І на нії по всім тілі
Рана рану вкрила.
І просила, і молила,
Щоби жалість мали:
Щоби в свято не робили,
Тіла не рубали.
Но на рани і на сльози
Грішні не вважають:
Святу п’ятницю ламають,
Святенько рубають.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 45 – 46.