4
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І задумався бог сильний,
Став думу гадати,
Яку кару грішним людям
За гріхи їх дати.
І придумав на всім хлібі
Колос стеребити
І всіх грішних нечестивих
Голодом зморити.
Тогді жито і пшениця
Не такі бували:
Всю стеблину аж донизу
Зерна обливали.
І зійшов господь із неба,
Зшморгує колосся,
Аж, на щастя, в полі бути
Ною довелося.
Ухватив він каждий колос
На верху рукою
І говорить: «Ще раз, боже,
Молюсь пред тобою.
Ми не варті твого хліба,
Ми то добре знаєм,
Но, як схочеш, і без того
Всі ми повмираєм.
А не буде нас на світі,
Все же будуть люде –
Нехай колос на стеблині
Хоть на жменю буде!»
І послухав господь Ноя,
Колос оставляє,
Но рід грішний, нечестивий
Й того не вважає.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 46 – 47.