13
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І приїхали додому.
Став Давид питати:
«Що там, люде, в білім світі
Про мій плуг чувати?»
Слуги низько поклонились,
Стали говорити:
«Даруй боже тобі, царю,
Многі літа жити!
Ісходили ми всю землю,
Скрізь людей питали, –
Скрізь від тисячі червоних
Менше не давали.
Лиш пастух їден поганий
З пантелику збився:
Не цінив він твого плуга,
Тілько з него кпився.
Оцінив лиш на дві копи
І сказав до того,
Що, як в маю дощ не буде,
Він не варт нічого!»
«Ой самі ви, – Давид каже, –
З пантелику збились,
Да і тії разом з вами,
Що в ціну гонились.
З вас усіх пастух убогий
Єсть найрозумніший.
І пастух той – видно діло –
Син мій наймудріший.
Беріть, люде, коні в стайні,
Каждий вороного,
Поїжджайте, доганяйте
Соломона мого!..»
І зачали люди всюди
Їздити, питати.
Лиш даремне – в чистім полі
Вітру не піймати!
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 73 – 74.