14

Степан Руданський

І Давид-цар зажурився,

Став думу гадати,

Як би свого Соломона

В світі відпитати.

«Га! – подумав, – видам баль я,

І зійдуться люде,

Межи ними непремінно

Соломон мій буде!»

А в Давида – треба знати –

Все робилось живо:

Загадав лиш, – і вродився

В него баль на диво.

Трублять труби, ідуть люди,

Сіли за столами.

І дубові столи гнуться,

Гнуться під мисками.

І миски всі срібні були,

Тарілки із злота,

Гостям тілько із ложками

Кепськая робота:

На два локті кажда ложка.

За кінець возьмеш рукою –

Губі не дістати.

Ближче возьмеш – друге горе,

Бо, як набираєш,

Держаком сусіду свому

Очі вибираєш.

І задумалися гості,

Страва застигає;

Душа рада б попоїсти,

Та пуття не знає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 74 – 75.