3

Степан Руданський

Пройшов місяць з того часу,

Другий іскінчився,

Соломон родився.

І в ту нічку ясне небо

Хмарою обвилось,

І Давид-цар обіцявся

Золотії гори,

Хто лиш тілько розгадає,

Що ті значать зорі.

І зібралось много мудрих,

Стали ворожити:

Той – на щастя, той – на долю,

Той – на довго жити.

А премудрий коло мами

Тілько усміхався;

І, як мудрі замовчали,

Він тогді озвався:

«Ти не слухай їх, мій тату, –

Став він говорити. –

Три зорі – то три лиш роки

Маю в світі жити!»

І вся тая мудра зграя

З встиду розбрелася,

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 64.