4
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
А тим часом від дня до дня
Соломон мудрився,
І бог знає – де і в кого
Розуму учився.
Лиш кінчалося три роки –
А вже був охочий
Розпізнати, кілько важить
Розум весь жіночий.
Змудрував шайки як треба,
Дістав чепець з мами,
Набрав клоччя повну жменю
І пішов до брами.
І на брамі на желізній
Він шайки чіпляє,
Кладе чепець, кладе клоччя
Да і розважає.
Розважає і регоче.
Аж приходить мати.
«Що ти дієш, Соломоне?» –
Почала питати.
А Соломон все регоче,
Її каже в очі:
«Важу, мати, жменю клоччя
І розум жіночий.
Та дивися: сама бачиш,
Голова жіноча
Не заважить да й не варта
Сеї жмені клоччя!»
І цариця злютувалась,
І пішла від него:
«Чекай, сину, – розважає, –
Не дарую сего!»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 64 – 65.