8
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Жиє собі на степові
Вбогая цариця.
Росте дочка злотокрила,
Як та чарівниця.
Росте вона щогодини,
Росте не літами.
Що загляне кругом себе,
То й питає мами.
Чи забринить коло неї
Пчілка або муха,
Чи зав’ється, защебече
Пташка-щебетуха.
«Скажи, мамо, що говорять,
Що вони щебечуть?
Чи то діти з вітром грають,
З ненькою лепечуть?
Чи то мати доньку кличе?
Скажи, моя мати.
Може б, і я полетіла
З ними погуляти?»
Чи комахів де загляне,
То і просить неньки:
«Подивися, моя нене,
На кузьки маленькі.
Як вони билину носять,
Комашню будують,
І ніч і день коло неї
Сторожі вартують.
Подивися, як чужії
Разом ізійдуться,
Як кусаються, їдяться
І до смерті б’ються.
Мабуть, мамо, і комаха
Людський розум має,
Коли вона між своїми
Ворога пізнає».
Чи на степ широкий гляне,
Де дзвінок синіє
І під ним, як шовк зелений,
Трава зеленіє;
І вітрець весінній віє,
Травку нахиляє,
І по травці, ніби хвилі,
Гонить, наганяє:
«Мамо, мамо, як весело!
Чи ж ти розважала?
Перед тим суха билина
Поле покривала,
І валилась, крила поле,
Як суха костриця…
А тепер… ізнов на полі
Молода травиця!
Мамо, мамо, чи ж на світі
Так не все міниться,
Чи ж не там росте новеє,
Де старе звалиться?
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 129 – 130.