Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

8

Степан Руданський

Варіанти тексту

Жиє собі на степові

Вбогая цариця.

Росте дочка злотокрила,

Як та чарівниця.

Росте вона щогодини,

Росте не літами.

Що загляне кругом себе,

То й питає мами.

Чи забринить коло неї

Пчілка або муха,

Чи зав’ється, защебече

Пташка-щебетуха.

«Скажи, мамо, що говорять,

Що вони щебечуть?

Чи то діти з вітром грають,

З ненькою лепечуть?

Чи то мати доньку кличе?

Скажи, моя мати.

Може б, і я полетіла

З ними погуляти?»

Чи комахів де загляне,

То і просить неньки:

«Подивися, моя нене,

На кузьки маленькі.

Як вони билину носять,

Комашню будують,

І ніч і день коло неї

Сторожі вартують.

Подивися, як чужії

Разом ізійдуться,

Як кусаються, їдяться

І до смерті б’ються.

Мабуть, мамо, і комаха

Людський розум має,

Коли вона між своїми

Ворога пізнає».

Чи на степ широкий гляне,

Де дзвінок синіє

І під ним, як шовк зелений,

Трава зеленіє;

І вітрець весінній віє,

Травку нахиляє,

І по травці, ніби хвилі,

Гонить, наганяє:

«Мамо, мамо, як весело!

Чи ж ти розважала?

Перед тим суха билина

Поле покривала,

І валилась, крила поле,

Як суха костриця…

А тепер… ізнов на полі

Молода травиця!

Мамо, мамо, чи ж на світі

Так не все міниться,

Чи ж не там росте новеє,

Де старе звалиться?

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 129 – 130.