6
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
В сій долині межи морем,
Терном і горами
Жив собі Пастух-царевич
З своїми стадами.
Живе собі, як пташина
На святії волі,
Коло него стада бродять
На шовковім полі.
А він собі під оріхом
Лежить на травиці,
І в травиці червоніють
Спілі полуниці.
А навколо на деревах
Фіги і мигдали.
Померанці і цитрини
Гілля повгинали.
Там спадають спілі сливи,
Жовтії морелі,
А там тілько доспівають
Ріжки і дактелі.
На відклонах спілі дині
Й кавуни пестріють,
І над ними винограду
Китяхи синіють.
І в долині над зіллями
То метелик грає,
То жебонить бідна пчілка,
В квітку заглядає.
А в повітрі над садами
Грають божі птиці,
І над ними, як склепіння,
Небо без границі.
А по небі плине сонце,
Тає на долину
І, як ненька, огріває
Рідную дитину,
Опочине ясне сонце, –
Місяць випливає.
Безграничнее склепіння
Зіроньками сяє.
І весело зорі грають,
Мигтять і міняться,
То погаснуть, потемніють,
То знов загоряться.
Тілько місяць, місяць думний,
Знать – своє гадає:
Мірним ступнем помеж зорі
К заходу ступає.
Хіба тілько, як проходить
В небі середину,
Стане, думний, і погляне
В сонную долину.
А в долині туман бродить,
Убрус випрядає
І на сонную долину
Стиха накидає.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 142 – 143.