10
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І остатню співак думу
Грати зачинає,
І дрижить земля від неї,
Камінь розпукає.
І двадцята коло льоху
Брама затріщала,
Враз із крюками, гаками
Хрьопнула, упала.
І затрясся стовп камінний,
Набік похилився,
І вершок його зламався,
Покотом звалився.
І далеко на степові
Затряслась могила,
І у сонної царівни
Засвербіли крила.
І царівна пробудилась,
Все припом’янула
І на вдяку до Причепи
Льотом полинула.
А там уже і Мисливий
Конем своїм грає
І сто тисяч своїх слугів
З вуха випускає.
І царівна свої крила
Раптом потрясає, –
Сорок тисяч свого війська
Із крил висипає.
«Виступай, негідний враже,
В чисте поле битись!
Не будемо ми з тобою
До смерті миритись!»
І Причепа у столиці
Слуг своїх збирає
І, чи радий, чи нерадий –
В поле виступає.
І обняло його силу
Дві великих сили,
І Причепине все військо
До ночі побили.
А самого неубитим
У полон узяли,
І сиділи, і гадали,
Кару вимишляли.
Аж іде Пастух-царевич
І став розважати:
«Не годиться нам брат брата
За гріхи карати.
Всі ми винні перед батьком,
Зле усі ми жили,
А ходім на суд і правду
В степи до могили.
Нехай батько знов явиться,
Очі нам розв’яже,
І розсудить, і научить,
І всю правду скаже».
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 189 – 190.