9
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І по царству Соловея
Всюди тихо було.
І на пущі, й на степові
Ніби сном заснуло.
Сам Причепа запиває,
Спить, не просипає,
Аж тут дудка десь здалека
Грати зачинає.
І ту дудку на могилі
Чує Злотокрила,
І з години на годину
Виростають крила.
І Мисливий серед муру
Тую дудку чує,
І зв’язані свої руки
Пробує, моцює.
І кінь його серед льоху
Дудку зачуває,
І – що пісні – копитами
Браму розбиває.
Чує дудку і Причепа
І не раз жахнеться,
І із чаші золотої
П’ється і не п’ється.
Чи то дудка золотая
Щось лихе віщує?
Чи то так його сумління
Мучить і мордує?
І так йому тяжко, тяжко!
І так нудно, нудно!
Тяжеліють руки й груди,
І дихати трудно.
А тут дудка грає, грає,
Ніби вимовляє:
«Стережися, злий Причепо:
Господь покарає».
Ляже в постіль спочивати, –
Спиться і не спиться:
Йому дудка золотая,
Ніби кара, сниться.
Сяде їсти – і не їсться,
Пити – і не п’ється:
Якась туга коло серця,
Як гадюка, в’ється.
І всі двері зачиняє,
Вуха затикає,
А сопілка грає, грає,
Ніби вимовляє:
«Кайся живо ти, Причепо,
Тілом і душою:
Піднялась рука господня –
Кара над тобою».
І ша!.. тихо всюди стало,
В цілім царстві тихо;
Но страшніше воно було,
Ніж самеє лихо.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 187 – 188.