13
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Стань і ти, Мисливий сину,
З своїм даром з неба!
Чи той дар святий із неба
Ти ужив, як треба?
Тобі дав бог добрий розум
До розпізнавання,
І ти, сину, ще з дитинства
Любив полювання.
І, полюючи по лісі,
Зілля виучав-єсь,
І, полюючи за звіром,
Звірів пізнавав-єсь.
І як бігав через гори,
Скали і обвали –
Тобі думки і за землю
В голову впадали…
І як здобич попадалась,
Треба ж було бити, –
Треба ж було в ціль ціляти,
Луком не схибити.
Все то розуму бажало,
Щоб розміркувати,
Все то мало тобі, сину,
Розум розкривати.
І по мислі дав я землю
Для зізнання твого,
І на поміч, на підмогу
Коня вороного.
Но й ти, сину, мало, мало
Розуму учився!
Замість тихої науки,
Ти з ріднею бився!..
Стань і ти сюди, Причепо!
Стань передо мною,
Най розсуджу свою правду
І суд над тобою.
Сину мій! любив ти, сину,
Все покуштувати,
Лиш не хтів ти з-помеж злого
Доброго пізнати.
Ти допався до худібства, –
Душу затопив-єсь
І від батька замість всього
Лиш вина просив-єсь.
Правда, діти, що і того
Треба в вашім віку,
Тілько здержним в тому бути
Треба чоловіку.
Діти мої, любі діти!
От вам правда щира:
Не впивайтесь і не бийтесь,
Не соромте мира!
Жийте кожне свою силой,
Тілько-но кохайтесь,
І всі четверо збирайтесь –
Правди научайтесь».
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 193 – 195.