Верба
Степан Руданський
Ой у полі річка,
Через річку кладка,
На горбочку у садочку
Біленькая хатка.
Там сироти жили:
Братик із сестрою.
Жили собі, кохалися,
Як риба з водою.
Брат ходить полює,
Сестра вишиває;
Брат годує сирітоньку,
А та одягає.
Жиють на горбочку
Малі сиротята;
Жиють собі, кохаються,
Як голубенята.
Аж налетів сокіл
Із чорної хмари,
На горбочку у садочку
Розбив їх із пари:
Перейшов чорнявий
Вузенькую кладку, –
Затуманив, перехмарив
Біленькую хатку.
Сумує голубка,
Сумує дівчина,
А брат її й не відає,
Що то за причина.
Сумує дівчина
Щодня і щоночі;
Все за річку, все за кладку
Поглядають очі.
«Що з тобою, сестро?
Чи ти нездорова?»
А сестра його вздихає,
Не мовить ні слова.
Брат ходить полює,
Нічого не знає,
А та свого миленького
Вдома обіймає.
Брат ходить полює,
Сестрицю годує,
А та свого миленького
В садочку цілує.
Брат ходить полює,
Вертає у хатку,
А та свого миленького
Веде через кладку.
Провела за кладку,
Назад повертає,
А брат стоїть край віконця,
Кладку заклинає:
«Бодай же ти, кладко,
Гниллям перегнила,
Що ти мене, молодого,
Сестриці згубила!
Бодай же ти, кладко,
Напилась водиці,
Коли буде мій нелюбий
Іти до сестриці.
Бодай ти, нелюбий,
З кладки повалився
І топився – не втопився,
Дубом одубився!..»
«Де ж ти, сестро, була?»
«За річку ходила».
«Що ж ти, сестро, там робила?»
«Сорочечку шила!»
«Для кого ж сорочка?»
«Для тебе, мій брате».
«Слухай мене, моя сестро,
Не покидай хати!
Не ставай на кладку:
Кладка завалиться!»
«Добре, добре, милий брате!» –
Мовила сестриця.
У неділю вранці
Брат коня сідлає;
Сидить сестра край віконця,
Шовком вишиває.
Брат коня сідлає,
Їде полювати.
Його сестра молодая
Вибігає з хати.
Брат на полі грає,
Додому вертає,
Його сестра молодая
В ріці потопає.
В ріці потопає,
Кладочку хапає:
«Ой брате мій, милий брате! –
Стиха промовляє. –
Прошу тебе, брате,
Верби не рубати,
Трави в полі не косити,
Терну не зривати:
Верба над водою –
То тіло дівоче,
Трава – коси мої русі,
А терен – то очі».
8 июля [1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. Впорядкував А. Кримський. У Львові, 1897», стор 152 – 156. Подається за автографом «Співомовки 1851 – 1857», стор. 196 – 198.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 411 – 414.