Спадщина С.Руданського

О.В.Мишанич

Твори Степана Руданського у трьох томах – найповніше зібрання літературної спадщини відомого українського поета, яке здійснюється в радянський час. За життя С. Руданського було опубліковано лише кілька його творів. Поет не раз готував свої поезії до друку, але з різних причин вони не виходили в світ. Систематична публікація творів С. Руданського почалася вже після його смерті.

1880 р. у Києві заходами і коштом Олени Пчілки вийшла збірка: «Співомовки Степана Руданського. Видав Н-й Г-ъ Волинський» (невеличкий гурток волинський), до якої увійшло 28 поезій, 1886 р. у львівському ж. «Зоря» І. Франко почав публікацію серії приказок С. Руданського за рукописом, який йому передав у Києві П. Г. Житецький. Пізніше з’ясувалося, що цей рукопис не автограф С. Руданського, а копія, зроблена знайомим поета В. Є. Стрільчевським. Почерки С. Руданського і В. Є. Стрільчевського дещо подібні, і Франко помилково прийняв копію В. Є. Стрільчевського за автограф С. Руданського. Копія В. Є. Стрільчевського – зошит без титульної сторінки і закінчення, всього 64 стор. з датою «С.-Петербург, 5 марта 1869 года» – зберігається в рукописному відділі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР [17], ф. 63, № 12. Тексти цієї копії (60 приказок) в основному збігаються з автографом С. Руданського 1861 року.

Окремі твори С. Руданського друкувалися в різних галицьких виданнях 80-х – початку 90-х років ХІХ ст. Часто це були лише передруки вже опублікованих поезій.

У 1893 р. український бібліограф М. Комаров починає публікацію нових поетичних творів С Руданського в ж. «Зоря». Друкування тривало протягом 1894 – 1895 років і 1895 р. вийшли окремим відбитком: «Твори Степана Руданського. Том І. Вид. М. Комара. У Львові, 1895», 192 стор. Так почалася публікація творів С, Руданського у семи томах, закінчена лише 1903 р.

М. Комар друкував твори С. Руданського за автографом, який він дістав від поетового приятеля І. Яцимирського. Це були два зошити, оправлені в один томик із спільним заголовком: «Нива. Козака Вінка Руданського. Київ, 1860» з епіграфом «І на віку, як на довгій ниві, різного буває. Людська приповість». Дальша доля автографа «Ниви» невідома.

У 1895 р. А. Кримський повідомив у ж. «Житє і слово» (1895, т. IV, кн. 5, стор. 261 – 266) про нові автографи С Руданського, одержані від П. Г. Житецького. Це автограф творів С. Руданського у трьох книжках з заголовками:

1. «Співомовки козака Вінка Руданського. Книжка перша з 1851 року до 1857», 240 стор. Зберігається в ІЛ, ф. 63, № 13 (далі позначатимемо: «Співомовки 1851 – 1857»).

2. «Співомовки козака Вінка Руданського. Книжка друга, 1857, 1858 і 1859», 206 стор. Зберігається в ІЛ, ф. 63, № 14 (далі позначатимемо: «Співомовки 1857 – 1859»).

3. «Співомовки козака Вінка Руданського, 1859 – 1860. Петропіль», 156 стор. Зберігається в ІЛ, ф. 63, № 3 (далі позначатимемо «Співомовки 1859 – 1860»).

Уклав свої рукописні книжки С. Руданський у 1859 – 1860 рр. на підставі попередніх автографів у хронологічному порядку, зазначивши дату написання, а іноді й місце. А. Кримський писав про цей автограф:

«Сю найпершу редакцію творів я вважаю за найціннішу, бо за нею ми можемо вислідкувати хронологічно, ступінь за ступнем, розвиток поетичного таланту Руданського; та й задля життєпису поетового ся редакція має теж незвичайну вагу; і найповніша вона» («Житє і слово», 1895, т. IV, стор. 263).

Рукопис цей не призначався для друку, був безцензурним і повністю виявляє авторську волю. Зважаючи на це, в основу нашого видання покладено автограф «Співомовок» С. Руданського у трьох книжках – 1851 – 1860 рр. За ним (книжка І і II) А. Кримський почав публікувати твори С. Руданського в ж. «Зоря» у 1895 – 1896 рр. Ці публікації із певними доповненнями склали подальші два томи творів С. Руданського: «Твори Степана Руданського. Том II. Впорядкував А. Кримський. У Львові, 1896», 278 стор. і «Твори Степана Руданського. Том III. Впорядкував А. Кримський. У Львові, 1897», 184 стор. Твори ж третьої рукописної книжки С Руданського – «Співомовки 1859 – 1860» – стали основою наступного тому: «Твори Степана Руданського. Том IV. Впорядкував Василь Лукич. У Львові, 1897», 263 стор.

На основі автографів 1851 – 1860 рр. С Руданський сам почав готувати свої твори до друку. Так, у 1860 р. був виготовлений уже згаданий рукопис збірки «Нива», яку автор мав намір видати у Києві. Але, готуючи збірку до друку, С. Руданський вирішив упорядкувати її не за хронологічним принципом, а за тематичним. До автографа другої книжки «Співомовок 1857 – 1859» він додав тематичний покажчик «Заголовків І і II книжок» і всі твори поділив за жанровими і тематичними ознаками: І. Пісні; II. Байки: А. Байки світовії; Б. Байки хатнії; III. Приказки. В межах цих більших розділів виділено менші. Так, «Пісні» поділено ще на: а) жальки, б) скаржки, в) гадки, г) думки, д) взбудки. Кілька тематичних груп виділено і в «Приказках».

Цього тематичного принципу дотримувався С Руданський і при підготовці до видання збірки своїх поетичних творів у 1861 р. Автограф цей без титульної сторінки, тому назвемо його, за аналогією до попередніх автографів, «Співомовки 1861». Зберігається він у рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, І, № 651. Це – начисто переписаний зошит у твердій оправі на 254 стор. з дозволом до друку від С.-Петербурзького цензурного комітету 13 – 15 липня 1861 р. Твори в цьому автографі недатовані.

Тематичний розподіл творів такий: І. Приказки: 1. Приказки на своїх, 2. Приказки на москалів, 3. Приказки на ляхів-панів, 4. Приказки на німців, 5. Приказки на жидів, 6. Приказки на циганів і Додаток: І. Приказки дитячі; II. Байки; III. Пісні; IV. Співи; V. Співи і пісні старочеські. В розділі «Байки» вміщено «небилиці» (балади), а в «співах» – поеми.

Готуючи рукопис до видання, С. Руданський вносив у текст творів деякі зміни, редагував його, але не забував і про цензуру. З цензурних міркувань він пом’якшував окремі соціально загострені місця, знімав «тверді», нецензурні вислови. Так, у приказці «Царі» (автограф 1857 – 1859 рр.) 17-й рядок звучав:

А якби я був царем

Та мав царську волю,

Я би панів скасував,

Всіх пустив на волю!..

У автографі 1861 р. підкреслений рядок змінено:

То я б знаю, що зробив…

Беручи за основу автографи 1851 – 1860 рр., подаємо і різночитання автографа 1861 р.

У 1862 р. С. Руданський підготував до видання ще одну збірку – «Копа пісень. Списав Степан Руданський. Ялта, року 1862, місяця червня» – зошит на 122 стор. із записами народних пісень та нотами. Тут вміщено і кілька оригінальних віршів-пісень С. Руданського з нотами. Автограф зберігається в ІЛ, ф. 63, № 4.

З інших автографів С Руданського відомі ще:

1. «Старочеські співи з Краледворського рукопису і других. Петропіль, 1860». Зберігається в ІЛ, ф. 63, № 11.

2. «Байки світовії в людських співах». Зберігається в ЦНБ АН УРСР, І, № 12257.

3. «Омирова Ільйонянка». Автограф перекладу «Іліади» Гомера. Зберігається в ІЛ, ф. 63, № 5, 6.

4. «Омирова Ільйонянка». Список перекладу «Іліади» Гомера (тільки 1-а пісня – автограф). Зберігається в ЦНБ АН УРСР, І, № 720 (6242).

Видання творів С. Руданського у трьох томах підготовлено за автографами, а якщо автографа нема – за першодруками. В кінці тому наводимо різночитання автографів, першодруку, а також варіанти.

Тексти подаються за сучасним правописом і пунктуацією із збереженням всіх особливостей мови автора. Так, залишаються без змін авторські написання іменників (баль, бляск, ганч, коршма, коршомка, оріх, оружжо, пчоли), прикметників, займенників і числівників (остатній, всего, мя, него, сего, їден, кождий), дієслів (балювати, втікла б, замісюють), прислівників (нігде), часток (богдай).

Збережено авторський поділ творів за жанрами: пісні (ліричні поезії), приказки (короткі жартівливі вірші, поетичні обробки народних анекдотів), байки, небилиці (балади), співи (поеми), дивоспів (оперне лібретто).

Переклади польських текстів і пояснення деяких незрозумілих слів у посторінкових виносках належать редколегії.

До кожного твору в примітках вказуються всі відомі автографи. Якщо згадується лише один автограф, це означає, що твір зберігся лише в цьому єдиному автографі, за яким і подається.

Текст у квадратових дужках (переважно при датуванні) належить редколегії.

Упорядники і редактор намагалися подати літературну спадщину С. Руданського якнайповніше, але це не завжди вдавалося. Чимало приказок С. Руданського не включено до видання через їх сороміцький зміст. Кілька приказок у автографі закреслено, і їх не можна відчитати. З цих причин не ввійшли такі приказки: «Кому чого бракує», «Колька», «Рана», «Пукалка», «Добра вдяка», «Мошко і Сура», «Мошко-асесор», «Кобилячі яйця», «Хомут», «Штукою знайшов», «Подорож до Єрусалими», «Кацап з гребінцями», «Пиріг», «Балта», «Нехай хоч по-християнськи», «Як обшив», «Пущі», «Оливо не вадить», «Жидівська дитина», «Рабинова дума», «Базиліяни», «Горобці», «Убитий жид», «Три жиди», «Пан Чехович», «Печені яйця», «До чого ти здатний?», «Скажи по-німецьки» «Зробіть собачку», «Штука», «Свята сім’я», «Смердячий циган», «Барабанчик», «І не нахваляться», «Малчі!», «Гадкія слова», «Бальная мать», «Что смотріш?», «Добрий чоловік», «Рубль медью», «То-то любо!», «Кацапська сповідь», «Запорозькі шори», «Московська пуга», «Цаловалов», «Soli nie żałował», «Панна й парубок», «Каньовський і Радивілл», «Польща», «Нєшто лгу?», «Московська справа», «Szukaj sensu!», «Ksiądz Anastazy», «Patryotyczne kazanie», «Gruby Bartko», «Спілка», «Niech pan swiśnie», «Pchla», «Руський і турецький бог», «Струмент», «Заяць», «Розп’ятий жид», «Жид на чатах».

Не включено до видання дві історичні поеми С. Руданського – «Мазепа, гетьман український» і «Іван Скоропада» і вірш «До України» («Ой, з-за гори, із-за кручі»).

Примітки

17. Далі скорочено позначатимемо ІЛ.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 475 – 478.