Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Карта району дії романа

Улас Самчук

(Мабуть, цю картосхему вам буде зручніше переглядати в окремому вікні: .)

Села пронумеровані в порядку, в якому вони вперше згадуються в романі. В дужках подано назви, які вживаються в романі, якщо вони відмінні від сучасних.

1 – орієнтовне місце хутора Матвія Довбенка (з роману видно, що він знаходився між Дерманем та Лебедями, детальніше – нижче);

2 – село Лебеді Острозького району Рівненської обл.;

3 – село Дермань Здолбунівського району Рівненської обл.;

4 – місто Острог (Остріг) Рівненської обл.;

5 – містечко Мізоч (Мизоч) Здолбунівського району Рівненської обл.;

6 – село Борщівка Здолбунівського району Рівненської обл. (українське село нині на карті – Борщівка Друга, а колишня чеська колонія – Борщівка Перша);

7 – село Буща Здолбунівського району Рівненської обл.;

8 – село Озірко Здолбунівського району Рівненської обл.;

9 – село Гільча (Гільче) Здолбунівського району Рівненської обл.;

10 – село Клопіт (Клопи) Здолбунівського району Рівненської обл.;

11 – село Озеряни (Озерани) Дубнівського району Рівненської обл.;

12 – село Півче (Півча) Здолбунівського району Рівненської обл.;

13 – село Білашів Острозького району Рівненської обл.;

14 – село Верхів Острозького району Рівненської обл.;

15 – село Рохманів Шумського району Тернопільської обл.;

16 – містечко Шумськ Тернопільської обл.;

17 – село Обич Шумського району Тернопільської обл.;

18 – село Тилявка Шумського району Тернопільської обл.;

19 – село Мости Здолбунівського району Рівненської обл.;

20 – село Зелений Дуб Здолбунівського району Рівненської обл.;

21 – село Кутянка (Гісерна) Шумського району Тернопільської обл.;

22 – село Жолобки Шумського району Тернопільської обл.;

23 – село Васьківці Шумського району Тернопільської обл.;

24 – село Башківці Шумського району Тернопільської обл.;

25 – село Великі Бережці (Березці) Кременецького району Тернопільської обл.;

26 – село Одерадівка Шумського району Тернопільської обл.;

27 – село Білокриниця (Біла Криниця) Кременецького району Тернопільської обл.;

28 – місто Здолбунів (Здовбунів) Рівненської обл.;

29 – село Сапанів Кременецького району Тернопільської обл.;

30 – село Людвище Шумського району Тернопільської обл.;

31 – село Залужжя (Залуже) Шумського району Тернопільської обл.;

32 – село Кордишів Шумського району Тернопільської обл.;

33 – село Мощаниця Здолбунівського району Рівненської обл.;

34 – село Дунаїв Кременецького району Тернопільської обл.;

35 – село Будераж (Будараж) Здолбунівського району Рівненської обл.;

36 – село Здовбиця Здолбунівського району Рівненської обл.;

37 – село Кунів Ізяславського району Хмельницької обл.;

38 – село Тетильківці (Титильківці) Шумського району Тернопільської обл.;

39 – село Антонівці Шумського району Тернопільської обл.;

Де був хутір Матвія?

Загально кажучи – в Дермані, але Дермань – велике село, яке складається з багатьох кутків і хуторів. Хутори часто відділені від основної плями забудови села незабудованими просторами.

Всі наступні міркування побудовані на розгляді одного тільки тексту роману. Розглядаючи німецьку топографічну карту (бл. 1940 р., масштаб 1 : 100000, 1 км в 1 см карти; бік квадрату на карті – 2 км), можна зміркувати, що хутір Матвія знаходився на північ від центру Дерманя, на лівому березі річки Устя (Лебедівка, на карті це місце позначене червоним квадратом 1).

Хутір Матвія розлігся попід пригірком, укритим сосновим і мішаним лісом, проти сонця, над берегом невеличкої річки Лебедівки.

Карта Дерманя з околицями (бл. 1940 р.)

Карта Дерманя з околицями (бл. 1940 р.)

Вираз «проти сонця», здається, означає схил, орієнтований на південь. Згадується, що вище від хати починався ліс. Чверть з 5 десятин була ще з лісом і потрібно було його корчувати. Ліс на карті позначено на північ від (1), біля Городища. На давніших картах цієї місцевості видно, що він доходив майже до річки Лебедівки. Там де напис «Городище» — це ті самі «Вали» (4), що неодноразово згадуються в творі.

Цифрою 2 на карті позначено «чеський» млин, куди ходив Володько. В тексті згадується, що «кляпіт» млина було постійно чути, особливо вночі. Тобто хутір був десь недалеко від млина. Цифра 3 позначає так званий монастирський млин, або ж чернечий.

Згадується, що хутір був недалеко від дороги, що вела на Лебеді. На карті ми бачимо дорогу до Лебедів, яка йде лівим берегом річки Лебедівки.

Ось опис, як Володько біжить від млина, перебігає болото, що біля млина в низині (позначене, до речі, на карті), і коли виходить з тієї низини, то одразу бачить свій город:

Стрімголов наспотикача біжить він додому [від млина]. Його куці ноженята лопотять по втоптаній стежці, перестрибуючи через маленьку річечку, в якій ловлять пічкурців, черкотять по болоті, чвиркають брудною водою, дріпаються обстріпані штанята. Нарешті його маленька постать викочується з-за лозових кущів і раптом кам'яніє… Він бачить уже свої корови. Батько оце тільки вигнав їх з капусти і сам власною особою, непорушно, мов кам'яний стовп, вкопався в межі городу.

Прямокутник 5 – це куток «Запоріжжя», де народився У. Самчук і де жив дядько Єлисей. Віддаль від хутора Матвія – приблизно 4 км.