Марко Вовчок

Марко Вовчок – літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської (1833 – 1907), української письменниці.

Народилась Марія Олександрівна 10 (22) грудня 1833 р. у маєтку Катерининське (знаходився на території сучасного Єлецького району Липецької області РФ, нині не існує) у дворянські родині. Тому її вважали росіянкою з роду.

В 1845 – 1848 рр. навчалась у приватному пансіоні у Харкові, в 1848 – 1851 рр. жила в Орлі у родині своєї тітки. Там вона познайомилась з Опанасом Марковичем (1822 – 1867), який був засланий до Орла за причетність до . У серпні 1850 р. його було звільнено від нагляду поліції і дозволено обирати собі місце проживання і рід служби.

В січні 1851 р. Опанас Маркович обвінчався з Марією, і до 1858 р. вони жили в Україні (Чернігів, Київ, Немирів). В цей час вони разом займались збиранням українського фольклору, що дало Марії можливість опанувати українську мову.

Після смерті царя-«тормоза» Миколи 1-го (1855) в Росії повіяло ліберальним духом. В 1856 – 1857 роках Марія Олександрівна написала серію оповідань українською мовою, котрі пересилала до Петербурга П. Кулішу. Куліш опублікував їх окремою книгою «Народні оповідання Марка Вовчка» (побачила світ на початку 1858 р.). Новаторська форма (оповідання від імені селянок-кріпачок) та рішучий антикріпосницький пафос відповідали настроям того часу. Провідні літературні журнали вмістили позитивні рецензії на книгу, а в 1859 році вона була опублікована в російському перекладі І. С. Тургенева.

У січні 1859 року 26-річна провінціалка поїхала до Петербурга – підкоряти столицю… і підкорила. За 4 місяці вона познайомилась з усією українською громадою, включаючи Тараса Шевченка, Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша, а також з багатьма російськими літераторами – і на всіх справила сильне враження. Від неї сподівались великих досягнень в літературі…

Але цим сподіванням не судилось збутися. В квітні 1859 р. Марко Вовчок виїхала з Петербурга до Європи, де жила в різних країнах і повернулась до Росії тільки в 1867 р., після смерті чоловіка. Після 1861 року її активність в українському письменстві швидко знизилась до нуля, і до того ж вона розірвала усякі зв’язки з українськими діячами.

Після повернення до Росії Марко Вовчок активно працювала в російській літературі, виступаючи як прозаїк з повістями й романами, літературний критик і перекладач (в основному з французької мови).

В останні роки письменниця жила у м. Нальчик (нині – Кабардино-Балкарія, РФ), де вона померла 28 липня (10 серпня) 1907 р. і була похована. Вона заповідала перенести свій прах в Україну, але це поки що не здійснено.

Уже після смерті письменниці були надруковані деякі її твори українською мовою, котрі за її життя не друкувались.

М. Ж., 30 травня 2016 р.