Майбутнє України: огляд пророцтв
Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В.
Аналіз пророцтв стосовно майбутнього, як людської цивілізації в цілому, так і її окремих етносів доводить, що події, які знаходяться попереду нашого сьогодення на «стрілі часу», аж ніяк жорстко не детерміновані, не визначені і не накреслені наперед Божественним промислом. Ця обставина пов’язана із самою природою часу. В «критичних пунктах» розвитку (точках біфуркації) будь-якого явища, події або процесу майбутнє розпаралелюється на багато векторів подій і набуває вірогідного характеру.
Ця обставина добре відома всім тим, хто серйозно займається пророцтвами: трансовим контактерам, пророкам, віщунам, прогностикам, футурологам. Мішель Нострадамус з цього приводу зауважив: «Що стосується майбутнього, то істина не може бути цілком визначеною». Всі тексти, що містять пророцтва, в тому числі і священні Книги людства, несуть на собі відбиток фрактальності. Це означає, що вони можуть бути з однаковим результатом «накладені» на різні за своїм масштабом та змістом події майбутнього. Крім того, точність будь-яких передбачень залежить від багатьох факторів: обдарованості самого пророка, характеру події (чим вона незначніша, тим гірша прогнозованість), рівня впливу на об’єкт чи суб’єкт, що розглядається, тих чи інших чинників, і, вкінець, від віддаленості в часі подій, що прогнозуються.
Тому тільки з урахуванням всього вищевикладеного можна сприймати нижченаведені пророцтва стосовно майбутнього України, підготовлені НДІ Класичної астрології (м .Київ, Андрій Поправко, 2001).
Хоч і не дуже часто, але давні астрологи та пророки згадують Україну. Мішель Нострадамус в багатьох своїх віршах-катренах говорить про події, що стосуються майбутнього України, але прямо її не називає. Тому стосовно багатьох сучасних інтерпретацій й пророцтв великого астролога минулого виникає сумнів: чи дійсно в них мова іде про нашу країну. Втім, є безпосередня, достатньо чітка, згадка про Україну. Мова йде про катрен XCV, центурія III, яка перекладається таким чином:
Закон Мора поступово загасне,
Потім другий [прийде],
більш спокусливий,
Борисфен першим прийде встановити
[Своїми] талантами й мовою [цей]
привабливий закон.
«Закон Мора» можна тлумачити, як доктрину утопічного соціалізму. Але що означає «інший закон»? Новітню технологію державотворення (конституція Пилипа Орлика)? Теорію ноосфери першого президента Академії наук України Володимира Вернадського? Або «Таємну доктрину» народженої в Катеринославі Олени Блаватської?
Щоб більш-менш чітко відповісти на ці питання, потрібно звернутися до іншого пророцтва М.Нострадамуса, викладеного в прозі : «а в жовтні-місяці звершиться настільки великий переворот, що подумають буцімто сила земного тяжіння втратила свій природний напрямок, та порине вона в постійну темряву, будуть цьому передувати весняні події, а потім прийдуть надзвичайні зміни, зміна царювань, великі заколоти, розмноження Нового Вавілона… і буде це впродовж лише сімдесяти трьох років та семи місяців». «Новий Вавілон» – це, безперечно, Радянський Союз, 73 роки та 7 місяців існування якого, рахуються від розгону більшовиками російських Установчих Зборів до провалу серпневого путчу 1991 року та масового виходу республік із складу СРСР. Втім, мало хто звернув увагу на те, що ця цитата має продовження такого змісту: «… а потім пустить паростки та, яка тривалий час була безплідною; починаючи з 50-го градусу, і котра оновить всю Християнську Церкву. І буде встановлений великий мир, союз та злагода….» Але передувати цьому новому «золотому віку» будуть, як сказано далі, тривалі часи тяжких випробувань.
Наступні рядки описують наші часи: «Країни, міста та вісі, королівства та провінції зійдуть із свого минулого шляху, щоб стати вільними, ще глибше поринуть в рабство, і будуть таємно незадоволені один одним».
Для нас тут важливі висловлення про країну, що «тривалий час була безплідною», та ту, що на «50-му градусі». Неважко здогадатися, що тут мова йде про широту Києва.
Таким чином, згідно Нострадамусу, Україна має оновити християнську релігію та встановити в світі «новий закон» – нові, як вбачається, принципи світобудови та міжнародного порядку. Це цілком відповідає розкритому нами раніше змісту архетипу «Україна».
Всьому вищевикладеному відповідають пророцтва, викладені в деяких інших джерелах. У попередника Нострадамуса – великого цілителя, алхіміка, філософа-містика та астролога Парацельса (1493-1541) є таке пророцтво стосовно України: » В тій країні [скіфів], про котру вже ніхто ніколи не думав, як про країну, в котрій може статися щось значуще, над пригнобленими та приниженими спалахне сяйвом Великий Хрест. Це має статися через 500 років після моєї (Парацельса) смерті». Через 500 років – це в 2041 році. І далі: » Спалахне Божественне Сяйво з Гори країни гіпербореєв, і його побачать всі мешканці Землі».
Буде об’єктивним зауважити, що «Скіфія» та «Гіперборея» мають відношення як до Русі-України, так і до пізнішої Русі-Московії. В давнину вони мали відношення до нашої землі. Але обидва історичних топоніма можуть тлумачитися і по іншому. До Росії в середні віки мали чітке відношення лише назви «Московія» та «Тартарія»
Саме останню назву використовує ще більш давній (XIV ст.) астролог-пророк, флорентієць Раньо Неро, автор збірки пророцтв «Вічна Книга». Там, зокрема, є таке пророцтво: «В кінці XX сторіччя світ буде вклонятися Сатані. Багато білих людей будуть причаровані цією релігією (комунізмом – авт.). Головний центр спокуси – країна Тартарія». Якщо в XIV сторіччі пророки чітко розрізняли Гіперборею та Тартарію, то з великою долею вірогідності можна стверджувати, що в передбаченнях Парацельса стосовно святого Божественного Хреста, мова йде саме про Україну. Але це не заперечує спільну духовну місію Росії та України, як великих православних країн. Питання лише в тому, де почнеться тріумфальний поступ оновленого відповідно до вимог тієї далекої епохи християнства – в Україні чи в Росії?
Згадка про Гору країни гіперборєїв підтверджує нашу думку, так, як в давній історичній та духовній літературі Горою називали Київські пагорби, як, наприклад, про це пишеться у «Велесовій Книзі»: «…пішли до Гори, до Києва».
Таким чином, стародавні пророки відводили Україні в Божому Промислі особливе значення і віщали про її місію, як каталізатора відродження Землі на духовній основі.
В нашому контексті цікавим буде також звернутися до китайської писемності, як до специфічної знакової системи з прогностичними функціями.
Назву «Україна» передають три ієрогліфи, які вимовляються (в латинській транскрипції як «Wukelan», а пишуться, як «Україна» – 
де:
– wu – чорний, вороний; ворон, ворона; Варуна – ведичне «темне» божество, яке шанувалося нашими предками;
– ke – зуміти, бути спроможнім, перемогти, подолати;
– lan – пахуча квітка, орхідея.
Як бачимо, ці три ієрогліфи відображають: з одного боку – історичний код України (від темного минулого, яке уособлював Варуна, через страждання і боротьбу – в заквітчане шаною та повагою всього світу майбутнє), а з другого боку – акцентують увагу на її сакральних, архетипічних рисах, як покровителя землеробства (чорнота, чорнозем, просто земля), лицаря духовних цінностей європейської цивілізації та уособлення її краси та жіночості (квітка), яка розповсюджує по світу витончений аромат («тонкі» політичні, соціальні та суто інформаційні технології (знакові системи)).
Відповімо на питання: коли Україна зможе піднятися на «повний зріст» для виконання своєї всесвітньо-історичної місії?
У «Велесовій Книзі» – найдавнішій історичній пам’ятці нашої культури є такі слова:
Не дав Дажбог смертним
знати майбутнє
Тож розхвалімо мудрість його
І старе згадаємо…
Що стосується минулого, то за сім з половиною тисяч років своєї історії Україна мала декілька піднесень:
- Трипілля, Аратта (з середини V до початку III тис. до н.е.);
- Скіфія, Сколотія (VI – IV ст.ст. до н.е);
- Русколань, Антія (II – V ст.ст. до н.е.);
- Київська Русь (X – XII ст.ст.н.е);
- Козацька Україна (XVI – XVII ст.ст. н.е.).
В ці історичні періоди Україна або очолювала світову цивілізацію, або досягала рівню розвитку передових країн. Виходячи з такої – сакральної – періодизації нашої історії, фахівці НДІ Класичної астрології, про яких ми вже згадували, довели, що Україна, як і будь-яке архетипічне утворення, розвивається циклічно. А в українській історії домінує цикл тривалістю 720 років (третина так званої прецесійної епохи, що складає 2160 років). Продовжуючи лінію історичних піків: VI ст. до н.е. – рубіж II / III ст.н.е – X ст.н.е – XVII ст. н.е. (Козацька Держава), ми далі отримуємо століття наступного піднесення – XXIV ст. (у Парацельса – 2041 рік). Але це століття – «час піку», а період піднесення, як доводить астрологія, починається на одне-два сторіччя раніше. Цікаво, що великий російський філософ-містик та духовидець Даніїл Андрєєв саме на ці часи пророкує встановлення «Рози Світу» – інтернаціонального духовного руху, що об’єднає догмати всіх релігійних та філософських вчень світлої спрямованості. Одночасно «Роза Світу» – це Всесвітня Федерація держав, що гармонійно регулює економічні та суспільні рухи в інтересах духовного розвитку окремої людини. Тому цілком слушно буде припустити, що Україна і є та квітка з витонченим ароматом, «Роза світу», яка стане ініціатором та каталізатором нового світового порядку на засадах духовності.
Дуже ще далеко до цих світлих часів. Народ України сьогодні знаходиться в стані духовної сплячки і тільки-тільки вкрай повільно та боляче починає з неї виходити. Але всі передумови майбутнього починають складатися вже зараз. І жоден з пророків не заперечував, що його – це майбутнє – можливо наблизити. Ми маємо всі шанси, дорогий читачу, для того, щоб зробити цю святу справу. Для цього ми маємо любити свою Україну і поважати її сакральні витоки. А ще ми маємо чесно працювати. Так будемо гідні нашої святої України!