Органiзацiя новобудовних дослiджень на трасi транзитного газопроводу в Польщi

М.Ю.Відейко

В 1995 – 1996 рр. на територiї Польської республiки проводилися небувалi за обсягом рятувальнi археологiчнi дослiдження по трасi транзитного газопроводу, який перетинає всю територiю країни – вiд кордону з Бiлоруссю до ФРН. Дослiдження проводилися вiдповiдно до дiючого законодавства в галузi охорони археологiчних пам'яток. Головний iнвестор робiт – акцiйна спiлка ЄВРОПОЛГАЗ. На своєму шляху рура газотягу мала перетнути численi археологiчнi пам'ятки – поселення, могильники.

Керiвництво цим значним проектом було централiзоване шляхом утворення при мiнiстерствi культури спецiальної експедицiї, яка виступила перед iнвестором, як головний виконавець робiт, про що було укладено вiдповiдну угоду. Угода охоплювала не лише фiнансовi, але й органiзацiйнi питання – до погодження зразкiв звiтної документацiї включно. Надалi вже керiвництво експедицiї здiйснювало розподiл конкретних дiлянок мiж виконавцями польових дослiджень. Це дало змогу краще контролювати якiсть проведення охоронних археологiчних робiт та впорядкувати отримання i розподiл iнвестицiй. Рятувальнi роботи було проведено в два етапи – попереднi розвiдки та власне охороннi розкопки. Роботи тривали три польових сезони – один розвiдки та два – розкопки.

Розвiдки по трасi газопроводу проводилися з урахуванням даних, якi свого часу було зiбрано пiд час проведення акцiї AZP – "археологiчної зйомки Польщi". Вони мали на метi уточнення розмiрiв пам'яток та характеру культурного шару археологiчних пам'яток в мiсцях, де їх мав перетнути газопровiд. Вiдповiдно до результатiв розвiдок визначено дiлянки, якi пiдлягали суцiльним розкопкам, а також мiсця для вибiркових зондажiв. На iнших дiлянках мали проводитися спостереження пiд час прокладення труби. Було обумовлено, що в разi необхiдностi будуть проведенi додатковi археологiчнi дослiдження.

Розвiдки показали, що мають бути проведенi широкомасштабнi розкопки на величезних дiлянках. На розкопки було вiдведено два польових сезони. Про обсяг виконаних робiт може свiдчити наступний приклад. На протязi липня-жовтня 1996 року тiльки одна (!) експедицiя Унiверситету iм.А.Мiцкевича (Познань) пiд керiвництвом професора Олександра Косько у Вроцлавському воєводствi провела суцiльнi розкопки археологiчних пам'яток – поселень та могильникiв у двох пунктах – бiля сiл Сiняжево та Кучкове. Дослiджено суцiльними розкопами площу понад 30400 м2 – майже три гектари. Вiдкрито при цьому бiля 3000 об'єктiв – рештки жител, господарчi ями, колодязi, поховання, огорожi, тощо. Цi пам'ятки вiдносяться до часiв починаючи з неолiту – 5 – 6 тис. лiт до Христа аж до пiзнього середньовiччя включно. Значний обсяг робiт та велика кiлькiсть експедицiй конче вимагали певної стандартизацiї як щодо процесу польових дослiджень, так i до описової та звiтної документацiї. Ще до початку розкопок на замовлення iнвестора доктор Ришард Мазуровський пiдготував докладну iнструкцiю та зразки документацiї. Iнструкцiя була затверджена замовником як додаток до угоди i була тим самим визначена обов'язковою для виконання всiма авторами польових дослiджень незалежно вiд вiдомчого пiдпорядкування. До участi в експедицiї було залучено мiсцевi органи охорони пам'яток, академiчнi установи, вищi учбовi заклади. Iнструкцiя включала в себе опис програми охоронних дослiджень, методiв розкопок, зразки та застереження до польової документацiї. Кожен археолог, пiдписуючи контракт на роботу в експедицiї, брав на себе зобов'язання керуватися даною iнструкцiєю.

Згiдно до програми дослiджень пам'ятки було подiлено на три групи. Перша група, яка була визначена найбiльш значущою з наукової точки зору, пiдлягала суцiльним розкопкам з виконанням усiх методичних вимог. При цьому ширина розкопу визначалася у 13 м, довжина – розмiрами пам'ятки. До другої групи вiднесено пам'ятки меншої наукової ваги, або слабо окресленi при розвiдкових роботах. На них мали проводитися зондажовi розкопки – у виглядi двох паралельних траншей шириною до 1 м на вiддалi 5 – 6 м одна вiд одної по всiй довжинi поселення. В разi необхiдностi на них могло бути розгорнуто роботи за програмою першої групи – тобто на ширину в 13 метрiв.

Третя група пiдлягала спостереженням в часi будiвельних робiт. В разi знахiдки археологiчних об’єктiв тут мали б бути розгорнутi охороннi роботи по програмi 1-ї групи.

Вiдповiдно до прийнятої методики суцiльнi археологiчнi розкопки на обраних пам'ятках мали проводитися на смузi шириною в 13 метрiв, обiймаючи три метри на пiвдень i десять на пiвнiч вiд вiсi газопроводу. В першiй фазi робiт технiчними засобами знiмався гумус зi смуги з складуванням iз пiвнiчної сторони розкопу. По тому поверхня розкопу очищалася горизонтально лопатами i далi вивчення культурного шару велося як звичайно.

Для органiзацiї розкопок та фiксацiї знайдених об’єктiв поселення розбивалися на вiдтинки довжиною 100 метрiв, позначенi лiтерами латинського алфавiту. Вiсь розкопу прокладено в 3.5 м на пiвнiч од осi газопроводу, так що з кожної сторони од неї лишилася смуга шириною в 6.5 м. Кожен вiдтинок розбито на 20 розкопiв розмiрами 6.5 × 10 метрiв, пронумерованих з заходу на схiд цифрами вiд 1 до 10 та малими лiтерами а-b. Нумерацiя розкопiв включала таким чином лiтеру, що позначала вiдтинок, номер 10-метрової дiлянки та малу лiтеру, що фiксувала положення викопу вiдносно осi розкопу.

Вiдповiдно до такої системи велася документацiя на власне археологiчнi об'єкти та їх облiк. Кожен з них отримував порядковий номер, якому передувала лiтера-маркер вiдтинку : наприклад, об’єкт А-14 або М-7. При цьому на кожному вiдтинку номери надавалися починаючи з 1. Така система полегшувала прив'язку знайдених старожитностей до розкопаних дiлянок та їх наступний пошук на загальному планi, а також роботу зi знахiдками.

Польова документацiя велася вiдповiдно до описаної вище системи вiдтинкiв та викопiв. На вiдтинок складався загальний план в масштабi 1:100 з нанесенням викопiв та об’єктiв. На рiвнi розкопiв складався план 1:20 (в разi необхiдностi – наприклад, для поховань – 1:10) та вiдповiднi розрiзи. Всi умовнi позначення – як графiчнi так i умовнi скорочення для планiв та розрiзiв мiстилися у вiдповiдному роздiлi iнструкцiї i були обов'язковими для всiх виконавцiв. Нiвелювання об’єктiв давалося вiд рiвня Балтiйського моря. Плани 1:20 велися в полi на мiлiметровому паперi i по мiрi завершення перемальовувалися на базi експедицiї начисто. На їх пiдставi складалися плани вiдтинкiв 1:100. Фотофiксацiя велася на слайди та кольорову негативну плiвку, фотографiї замовля-лися безпосередньо по закiнченню кожної плiвки, щоб контролювати повноту фотографiчної документацiї. Як показав досвiд розкопок, кольоровi знiмки дозволяють надзвичайно докладно зафiксувати всi особливостi таких об’єктiв як ями та їх розрiзи, поховання. Плiвка часто фiксує подробицi, непомiтнi людському оку. Наступна обробка кольорових знiмкiв на комп'ютерi, як показали окремi нашi дослiди, дає змогу отримати додаткову iнформацiю про дослiджуванi пам'ятки.

Крiм того було розроблено цiлу систему описової документацiї – "картки" : об’єктiв, ямок вiд стовпiв, викопiв, вiдтинку, поселення. Їх заповнення дозволяє швидко описати та систематизувати за єдиним зразком результати розкопок. Заповнення карток не виключає обов'язкового ведення кожним дослiдником власноручно польового щоденника, який мiстить неформалiзований опис об’єктiв та процесу їх дослiдження.

Зрозумiло, що такi дослiдження вимагають докладної iнвентаризацiї як знахiдок, так i документацiї. Система iнвентарних описiв включає iнвентарi масових знахiдок, видiлених (iндивiдуальних) знахiдок, креслень, фотографiй, проб (на рiзноманiтнi аналiзи – С14, палiнологiчнi, геологiчнi тощо). Iнвентарi ведуться окремо на кожен вiдтинок.

Iнструкцiєю узгоджено обсяг та склад звiтної документацiї, яку має отримати iнвестор на етапах та по закiнченню виконання охоронних робiт. Перелiк включає короткий звiт про основнi результати дос-лiджень, загальний план поселення в масштабi 1:2000 з позначенням його обрисiв i траси газопроводу, план розкопаної дiлянки з усiма об'єктами в масштабi 1:100, копiї карт об’єктiв, копiї iнвентаря знахiдок, коротке повiдомлення для Археологiчного Iнформатора (центральне iнформацiйне видання про археологiчнi дослiдження в Польщi та польських археологiв за її межами). Хоча пiдсумки дворiчних розкопок поки що не пiдведенi остаточно, вже сьогоднi можна твердити про їх високу ефективнiсть, а результати без перебiльшення назвати фантастичними. Проведено рятувальнi роботи на десятках пам'яток iсторiї та культури. Вiдкрито справдi новi сторiнки давньої iсторiї – i то в таких обсягах, про якi ранiше археологи могли тiльки мрiяти. Як приклад наведемо деякi результати робiт експедицiї познаньського унiверситету пiд керiвництвом професора Олександра Коська. Так, бiля села Сiняжеве було розкрито дiлянку довжиною 1950 метрiв – при ширинi розкопу в 13 метрiв – тобто на площi в 25350 кв. метрiв. Пам'ятка займає високе мiсце в заплавi рiки Бахожii, прив'язана до мiсцевих чорноземiв, якi з давнiх часiв приваблювали землеробське населення. Тут пiд керiвництвом доктора Яна Чебрешука, магiстрiв Пшемислава Макаровича, Ришарда Кiрковського та iнших в липнi – жовтнi 1996 р. було вiдкрито i повнiстю дослiджено понад 2000 об’єктiв, якi вiдносяться до 12 хронологiчних горизонтiв. Серед iнших було розкопано рештки поселень неолiтичних культур – лiнiйно-стрiчкової та лiнiйно-штампової керамiки, Лендель, лiйчастого посуду, кулястих амфор. Особливо слiд згадати знахiдки решток будинкiв культури лiнiйно-стрiчкової керамiки та лендельської, якi до цього часу майже не були вiдомi в цiй частинi Польщi, а також поховання з посудом культури лiнiйно-штампової керамiки, давнi колодязi.

Далi йдуть пам'ятки бронзового вiку – вiд культури шнурової керамiки до лужицької. Остання дала чи не половину об’єктiв – понад 800. Сiняжевське поселення виявилося найбiльшим в цiй частинi Польщi. Знайдено слiди ремiсничого виробництва, господарської дiяльностi, якi дозволять по-новому пiдiйти до реконструкцiї життя та побуту цього часу. Нарештi, знайдено досить виразнi слiди середньовiчних поселень початку другого тисячолiття, якi до останнього часу досить рiдко траплялися дослiдникам на цих теренах.

На iншiй дiлянцi – довжиною 384 м i шириною 13 м бiля села Кучково тiєю ж експедицiєю пiд керiвництвом магiстра Петра Хахлiковського на площi бiля 5000 кв. метрiв було вiдкрито унiкальний комплекс поселення культури Лендель – рештки т. зв. "трапезуватих" хат i господарчi споруди. Цi пам'ятки датуються п'ятим тисячолiттям до Христа i сучаснi середньому етапу трипiльської культури в Українi. Вiдкрите поселення є на сьогоднi чи не найбiльшим в цiй частинi Польщi – слiди 17 хат. Цiкавим вiдкриттям були поховання – неолiтичнi, а також шнурової культури, якi є рiдкiсною знахiдкою – третiй випадок за всю iсторiю археологiчних дослiджень в цьому краї. Всього в Кучковi вiдкрито бiля 800 об’єктiв.

Слiд зупинитися i на iншiй сторонi охоронних розкопок на трасi транзитного газопроводу – економiчнiй. При невисокому рiвнi державних iнвестицiй в науку було отримано досить значнi додатковi фiнансовi ресурси. В результатi десятки фахiвцiв отримали на певний час високооплачувану роботу, так само як тисячi робiтникiв (проблема безробiття, особливо в сiльськiй мiсцевостi досить гострою), добрий вишкiл i заробок отримали студенти. Музеї отримають першокласнi археологiчнi колекцiї. Вже зараз виставка по результатам охоронних розкопок на трасi вiдкривається в Берлiнi.

Цей проект фактично вiдiграв роль прецедента при подальшому веденнi справ з рiзноманiтними iнвесторами (насамперед – з іноземними), якi планують вкладати серйознi грошi в тi чи iншi масштабнi iнвестицiйнi проекти на територiї Польщi. Першим результатом такого пiдходу став початок цiєї осенi розвiдкового етапу робiт на трасi автобану, який буде збудовано вiд Гданьська через всю країну на пiвдень. Наступнi роботи мають вестися за зразком газопровiдних експедицiй – з тiєю рiзницею, що ширина смуги суцiльних розкопок на давнiх поселеннях має становити в цьому випадку вже не 13, а 72 метри. Слiд вiдзначити, що археологи України мають досвiд широкомасштабних охоронних розкопок. Проте стосуються вони бiльше робiт в зонi мелiоративного будiвництва на пiвднi, в степах, де породили таку специфiчну галузь, як "курганна археологiя". Щодо газопроводiв то маємо власний, як на мене – сумний досвiд для порiвняння. Свого часу проводилися i в нас розкопки на трасi газопроводу Уренгой-Ужгород – у 1983 – 1984 рр. Найперше також були проведенi iнтенсивнi археологiчнi розвiдки. Але розкопки зрештою виявилися вiдносно невеликими за обсягом i результатами. На всiй трасi об’єктiв було дослiджено не бiльше, нiж познаньською експедицiєю цього року пiд Сiняжевим та Кочковим. Тiльки ознайомившись з нинiшнiм досвiдом польських колег та результатами їх робiт можна зрозумiти, скiльки було втрачено свого часу – i пам'яток, i наукової iнформацiї та iнших можливостей. Досить згадати, що довжина траси уренгойського газотягу принаймнi вдвiчi бiльша в Українi за довжину транзитного в Польщi. До того ж слiд згадати, що навiть скромнi результати тих охоронних розкопок до цього часу лишаються невиданими.

Зрозумiло, що значнi iнвестицiї рано чи пiзно прийдуть в Україну. Будуть серед них i газопроводи, i автостради i iншi об’єкти. Постане i питання про охороннi археологiчнi дослiдження. В цьому випадку, на мою думку, деякi аспекти з науково-органiзацiйного досвiду польських колег могли б стати в пригодi i на українському грунтi.

По-перше – державний пiдхiд до справи в цiлому. У випадку постання проектiв загальнодержавного рiвня їх нi в якому разi не можна вiддавати на вiдкуп регiональним структурам в органiзацiйному планi. Лише Мiнiстерство культури зможе i має вести в таких випадках справи з iнвестором на вiдповiдному рiвнi i з позитивним результатом. Польський досвiд вказує, що регiональнi органи охорони пам'яток з рiзних мiркувань бiльш схильнi до компромiсiв, вигiдних iнвестору як в планi охоронних робiт, так i обсягiв їх фiнансування. Так, пам'ятки в Сiняжевi попередньо було погоджено дослiджувати зондажами, а найбiльше – спостереженням пiд час будiвництва. Зрозумiло, що при такому пiдходi бiльшiсть старожитностей там не була б своєчасно дослiджена, а була б просто знищена будiвельною технiкою.

По-друге – стандартизацiя вимог до дослiдницького процесу : його методики, документацiї i звiтностi. Це дозволяє полегшити i вiдповiдно органiзувати процес дослiджень, полегшує контроль за їх результатами. Фактично з'являється можливiсть зробити процес розкопок певною мiрою "промисловим", застосувати сучаснi комп'ютернi програми для їх обробки.

Нинi маємо добрий прецедент – як мають проводитися охороннi розкопки на трасах рiзноманiтних трубопроводiв та при шляховому будiвництвi. I що не менш важливо – як подiбнi роботи мають фiнансуватися. За європейськими розцiнками, бо iнакше сьогоднi працювати просто немає змоги i сенсу. Нормальна органiзацiя охоронних робiт дуже i дуже потрiбна сьогоднi. Це не тiльки дасть змогу врятувати безцiннi нацiональнi скарби, якi тисячолiттями зберiгала наша земля, але i дасть так потрiбнi науцi грошi – а отже, новi знання, зрештою – працю та надiю на добре життя багатьом людям.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1997 р., вип. 1, с. 111 – 114.