Пам’яті В.П.Дудкіна (1943 – 2011)

Лідія Дудкіна, Микола Жарких

Валерій Павлович Дудкін народився 2 вересня 1943 року в м. Сімферополі Кримської області в родині військовослужбовця. В 1947 році сім’я переїхала на постійне місце проживання в м. Київ. З 1950 р. по 1960 р. навчався в середній школі № 82 м. Києва, яку закінчив із золотою медаллю. В 1961 році вступив на денне відділення геологічного факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. В 1963 році, в зв’язку з сімейними обставинами, перейшов на заочно-вечірнє відділення того ж факультету. У 1970 р. закінчив повний курс навчання в КДУ і отримав спеціальність геолога-геофізика за фахом «Геофізичні методи пошуку та розвідки корисних копалин».

Валерий Павлович називав себе природознавцем, тобто дослідником Землі. Це йому дісталось від дідів з боку батька, який походив з козаків Катеринославської губернії. Жили вони на хуторі Підгородне и носили прізвище Дудка, тому що в їхньому роду вміли знаходити воду і вугілля. Ці колодязі називали «дудка». В революцію якась банда – або Будьонного, або Махна – вирізала всіх жителів села і хутора, а Павло Фотієвич зі старшою сестрою Іриною залишились живими тому, що в цей момент пасли худобу (корів). Потім Павло Фотієвич служив у радянській армії, де йому і змінили прізвище на Дудкін. Так і стали Ірина Фотієвна Дудка і Павел Фотієвич Дудкін.

Валерій Павлович любив Землю і науку про Землю і тому став геофізиком і археологом. Його вчителем з археології був Валентин Даниленко – дуже відомий і талановитий археолог. Валерій Павлович його дуже поважав і все життя брав з нього приклад.

У 1963 році В.П. Дудкін працював у Київському геолого-розвідувальному технікумі на посаді техніка-лаборанта, а в 1964-1966 роках – в Інституті геофізики АН УРСР на посаді старшого техніка відділу гравітації. Десять років (1966 – 1976 р.) місцем праці Валерія Павловича був Інститут археології АН УРСР. Тут в лабораторії фізичних методів досліджень В.П. Дудкін обіймав спочатку посаду молодшого наукового співробітника, а пізніше – керівника групи геофізичних досліджень.

Найважливійші археологічні роботи – розвідки, розкопки археологічних пам’яток трипільської культури – не можна зараз уявити без застосування методів природничих наук. Серед них визначне місце посідає спеціально розроблений метод прецизійної магнітометрії археологічних пам’яток.

Магнітометричні дослідження археологічних пам’яток в Україні Валерій Павлович Дудкін розпочав у 1969-1970 рр. на трипільському поселенні поблизу хут. Комуна. Роботи тривали до 2003 р. Магнітометричні дослідження пам’яток трипільської цивілізації показали, що вони можуть відігравати роль основного методу при відтворенні планування поселень, реконструкції палео економіки та палео демографії трипільського суспільства, а також – магнітометричні дослідження слід застосовувати при створенні державних охоронних програм. Так, якщо засобами польових археологічних розкопок за один сезон вдається дослідити до кількох жител на трипільському поселенні, то за допомогою магнітометричних зйомок за цей час можна отримати точний план значного за розмірами поселення, не порушуючи культурного шару та об’єктів, що в ньому знаходяться. Як приклад можна привести план поселення Майданецьке, зроблений в 1973-1975 рр. В. П. Дудкіним за допомогою магнітної зйомки. Розміри відзнятого поселення досягають 300 га. Встановлено, що поселення мае 1575 будівель і є класичним зразком протоміста: коло-радіальний, сонцеподібний принцип забудови.

Відкриття таких великих трипільських поселень дає новий матеріал для палеодемографічних та палеоекономічних досліджень трипільського суспільства та новий погляд на це історичне явище. Ці роботи фактично дозволили перевести трипільську культуру в в більш значиме поняття: трипільська цивілізація, і дозволили суттєво змінити погляд на розвиток та характер існування трипільської цивілізації як феномена стародавньої історії Південно-Східної Європи.

Спираючись на розроблений метод, вдалося не тільки провести магнітометричні зйомки близько 50 трипільських поселень, а і взяти участь у вирішенні суперечливої на той час проблеми існування величезних трипільських поселень, відкритих аерофотозйомками. Магнітометричні дослідження поселень поблизу сіл Майданецьке, Тальянки, Ятранівка, Глибочок, Ямпіль та ін. дали можливість безперечно інтерпретувати їх як поселення-гіганти трипільської культури. Проведення магнітометричних зйомок дозволило без виконання археологічних розкопочних робіт скласти детальні плани цих пам’яток з вірогідністю 90-95% при визначенні контурів залишків жител із точністю до 1-2 м, а також відкрити зовсім нове явище в історії фортифікації Східної Європи – укріплення великих трипільських поселень у вигляді ліній зі стін житлових будинків по зовнішньому краю поселення.

Треба було надзвичайного терпіння, щоб під палючим літнім сонцем крокувати й крокувати полями (зйомка проводилась на сітках 2:2, а подекуди 1:1 м) і записувати, записувати, записувати числа – виміри магнітного поля. Всього за 30 років польових досліджень було відзнято бильше 10000 га території пам’яток і нагромаджено близько 1 млн. точок магнітометричних спостережень. Далі постало питання про обробку цієї маси даних, виявлення магнітних аномалій та археологічну інтерпретацію цих аномалій.

Важливою справою свого життя Валерий Павлович вважав роботу з дітьми. З початку 1970-х років він став керівником гуртка у Київському Палаці піонерів та школярів. З гуртком В.П.Дудкіна пов’язана дуже цікава сторінка. Він був автором пристрою, переробленого зі звичайного металошукача, який реагував на обпечену глину і, завдяки цьому пристрою почалась епоха передрозкопочного дослідження пам’яток археології. Разом зі своїми гуртківцями він впродовж декількох років робив геомагнітну зйомку трипільських поселень-гігантів, які зараз вже хрестоматійно відомі – Майданецьке, Тальянки та інші. До речі, саме завдяки цим зйомкам і стало відомо про розміри цих поселень. Список його гуртківців, які пішли в археологію – дуже великий. Це – кандидати історичних наук Відейко М.Ю., Ганжа А.І., Корвін-Піотровський О.Г. (Учений секретар ІА НАНУ), Козубовський Г.О., Гошко Тетяна, Зеленецька І.Б., антрополог Литвинова Л., Солтис Олег, а також Вангородська Ольга, телевізійник Михайлова Оксана, письменник Юрій Олійник та багато інших.

Валерій Павлович давав дітям широкий спектр знань не тільки з археології, а з усіх гуманітарних надбань людства – літератури, мистецтва, етики. На його заняттях школярі вчились працювати з археологічним матеріалом, оволодівали навичками роботи із різними приладами (насамперед – геомагнітним пристроєм для пошуку скупчень обпеченої глини), креслярськими навичками, вивчали історію людської цивілізації, історію мистецтва. Комп’ютерів та Інтернету ще не було, всі вимірювання та креслення робились вручну, необхідні малюнки треба було копіювати або фотографувати, познайомитись із творами мистецтва можна було тільки із книжок, тому він завжди приносив на заняття книги з мистецтва та різну літературу (носив їх у великому, дуже важкому портфелі). Незабутній слід у пам’яті гуртківців залишили багатогодинні практичні заняття – у музеях, на пам’ятках археології під час розвідок, розкопок та екскурсій. Валерій Павлович головним вважав виховання душі, людської гідності у дітей, тому незалежно від обраної професії його випускники, кожен по-своєму – цікава особистість, підтримують зв’язки один з одним та з родиною Валерія Павловича, зберігаючи пам’ять про уроки, що дав їм їхній вчитель. Йдучи з Палаца піонерів та школярів, Валерій Павлович залишив свою справу Кухарськой Олені Миколаїні, яка і досі достойно виконує свою таку важливу справу.

У грудні 1976 р. він вступив до аспірантури Інституту геофізики АН УРСР, котру успішно закінчив у 1979 році.

Ще один період життя В.П.Дудкіна – з 1979 по 1988 рік – пов'язаний з Інститутом геофізики АН УРСР: він працював у відділі геомагнетизму спочатку на посаді молодшого наукового співробітника, потім – наукового співробітника, а останні чотири роки – на посаді завідувача палеомагнітної лабораторії «Демидів». Впродовж усього часу роботи в Інституті геофізики АН УРСР Валерій Павлович виконував обов’язки начальника постійно діючої геофізичної експедиції № 8.

У 1986 р. під час аварії на ЧАЕС В.П.Дудкін добровільно керував загоном, який в районі райцентру Поліське поблизу с. Діброва при пункті посиленої санобробки контролював рух машин до Чорнобильської зони. Саме там він «заробив» 86 бер радіації і, як наслідок – діабет. Ця хвороба дуже ускладнила подальше життя Валерія Павловича. Але він завжди займав активну громадянську позицію і не міг зробити інакше.

Ще в період роботи в Інституті геофізики Валерія Павловича запросили як геофизіка до праці в комісії при Президії АН УССР, яка займалася проблемами НЛО (діяльньсть якої широко не рекламувалась). Він брав участь в багатьох дуже цікавих експериментах. Впродовж тривалого часу В.П.Дудкін мав контакти з відомими уфологами, дружив і писав відгук на книгу всесвітньовідомого уфолога Ю.Д.Марчука.

Наступні віхи діяльності В.П.Дудкіна: з 1988 по 1991 рр. працював на посаді завідувача науково-дослідного відділу державного науково-виробничого об’єднання «Системи інформатики і комплекси»; з початку 1991 р. по кінець 1992 р. – директор науково-виробничого підприємства «Теллус»; з початку 1993 р. по 1995 р. – директор наукової фірми «НИИ ГЕО».

У 1994 році В.П.Дудкін був обраний дійсним членом Української академії наук національного прогресу; у грудні 2005 року обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук по відділенню «Наука про Землю» за спеціальністю «Геофізика та археометрія».

З анкет, які заповнював В.П.Дудкін, маємо скупі відомості про особисте: «Одружений. Маю сина 1966 р.н. Віруючий. Належу до римо-католицької конфесії. Захоплення та хоббі: класична та сучасна музика, поезія, історія цивілізацій та соціальна психологія, вивчення аномальних явищ». Дані про нагороди в анкетах дуже скупі : 1. Подяка голови КМДА (2000 р.); 2. Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003 р.). В сучасній Україні, де одні крадії нагороджують орденами інших крадіїв за успіхи в розкраданні, – мабуть, закономірно, що творець нових наукових напрямків ніяких вищих нагород не отримав.

З часу здобуття Україною незалежності В.П.Дудкін наполегливо шукає нові організаційні форми для реалізації цього великого плану досліджень. Щасливою виявилась ідея поєднання магнітометричних досліджень археологічних пам’яток (неруйнівних у самій своїй суті) з інтересами охорони пам’яток. Тому у 1995 році за ініціативою В.П.Дудкіна був утворений Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень як бюджетна дослідницька установа Міністерства культури. Велику допомогу у становленні інституту надав Микола Яковина (на той час – в.о. міністра культури). Інститут містився спочатку в дуже ветхому двоповерховому флігелі по вул. Почайнинська, 31 у Києві, де йому належало кілька кімнат на другому поверсі. Нині цей флігель знесено, і на його місці розгорнулось будівництво церкви Введення. В 1998 році Інститут перебрався на вул.Петропавлівську, 15, де йому належало кілька кімнат на першому поверсі (частина відділів інституту працює там і нині).

Під керівництвом В.П.Дудкіна Інститут розгорнув новаторські дослідження. Серед них варто відзначити програму спостережень за пам’ятками, які руйнуються розмивом берегів водосховищ Дніпровського каскаду. Дуже велике значення Валерій Павлович надавав розвитку інформаційних технологій і підтримував кожне починання, спрямоване на використання комп’ютерів у сфері охорони пам’яток. Тут варто назвати перші на той час тривимірні реконструкції трипільських поселень та археологічного посуду, мультімедійні презентації об’єктів культурної спадщини, розробку бази даних пам’яток України.

Але улюбленим дітищем В.П.Дудкіна в рамках інституту була тема магнітометричного дослідження трипільських пам’яток, якій він приділяв найбільшу особисту увагу. Завдяки застосуванню комп’ютерів обробка масивів магнітометричних даних була поставлена на конвейєр. Методичні основи цієї обробки опубліковані у вигляді серії статей В.П.Дудкіна з колегами, надрукованих у фаховому науковому виданні Інституту – збірнику «Археометрія та охорона історико-культурної спадщини». Цей збірник був заснований В.П.Дудкіним і в 1997 – 2000 роках було підготовано 4 випуски. Видання поступово здобувало авторитет і навіть було включено до списків ВАК’у. На жаль, з 2001 року його фінансування повністю припинилось, і з ним зупинилось і видання. В часи свого директорства В.П.Дудкін був членом редколегії наукового часопису «Пам’ятки України».

Колектив Інституту відзначає завершення роботи над «Бібліографією старої України» (2002 р.) Перший ряд – Т.В.Ананьєва, Г.М.Гончарова, М.І.Жарких; другий ряд – В.Й.Штрайхер, М.В.Панченко, Н.О.Сало, О.К.Зіньківська, В.Є.Герасимчук, В.П.Дудкін.

До числа інших видавничих справ Інституту під керівництвом Дудкіна належать два випуски збірника «Археологічні дослідження в Україні» (за 1993 і 1994 – 1996 рр.) та часткова підтримка «», підготованої М.Жарких. Перше з них було продовжене Інститутом археології, а друге закінчено на мої приватні кошти.

Дуже багато зусиль В.П.Дудкін доклав до розробки нового закону про охорону пам’яток; мабуть, він був його «головним лобістом» у Міністерстві культури та комітетах Верховної Ради. Так, в грудні 1996 р. Валерій Павлович бере участь у семінарі комісії Верховной ради з питань культури і духовності «Актуальні проблеми розвитку законодавчого врегулювання української культури», де виступає з доповіддю: «Особливості охорони нерухомих пам’яток у деяких країнах Європи і проблеми пам’яткоохоронної діяльності в Україні”. Закон, прийнятий у 2000 р., і понині є визначальним у галузі охорони пам’яток. Великих зусиль від Дудкіна-директора потребувало затвердження в 2002 р. «Комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадшини на 2003-2010 роки» (яку, щоправда, ніколи в достатній мірі не фінансували і не виконували), а також погодження списку об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації (цей список після безкінечних узгоджень, погоджень і переузгоджень набув силу закону в 2008 році).

У 2003 році, коли В.П.Дудкіну виповнилось 60 років, Міністерство культури звільнило його з посади директора Інституту (формальною підставою було досягнення пенсійного віку, в зв’язку з чим його контракт не було продовжено). До керівництва Інститутом прийшли інші люди, які дуже швидко знищили всі організаційні і наукові здобутки Дудкіна і перетворили Інститут на канцелярію при Державній службі охорони пам’яток. Замість осередку новаторських ідей нині під назвою «Інститут пам’яткоохоронних досліджень» функціонує бюро корупційних погоджень, про яке згадують тільки тоді, коли треба подати «наукове обгрунтування» для знищення тієї чи іншої пам’ятки. Наші корупціонери від пам’яток цілком забули, що їх обов’язок – охороняти будь-які пам’ятки за будь-яких умов. Охороняти, а не узаконювати руйнування. До таких людей В.П.Дудкін не належав, і в цьому – істинна, не формальна причина його звільнення.

Вийшовши на пенсію, В.П.Дудкін набув більше можливостей працювати над своєю монографією про планіграфію трипільських поселень на підставі магнітної зйомки. Ця монографія потроху писалась весь час його директорства, але робота йшла важко. По мірі вдосконалення методик інтерпретації змінювалось і уявлення про археологічну природу об’єктів, що проявлялись як магнітні аномалії. В.П.Дудкін знову і знову повертався до перегляду вже написаних частин, редагував їх і переписував. Нарешті робота набула вигляду спільної монографії В.П.Дудкіна та М.Ю.Відейка (Відейко був чи не найпершим і найуспішнішим в науці з учнів В.П.Дудкіна) «Архітектура Трипільської цивілізації: від поселень до протоміст».

Нарешті книга була закінчена і постало питання – як її видати (тобто, власне, де знайти гроші на видання). У неодноразових наших бесідах Валерій Павлович розповідав про свої зусилля, які не мали успіху, і про нові надії на підтримку з боку тих чи інших багатіїв. Попри те, що велика кількість найвищих посадових осіб України, включаючи президентів, вважають себе любителями трипільської культури, в країні так і не знайшлося 15 тисяч гривень на це видання (це ціна 3 (трьох) пляшок елітного шампанського, котре розпивають зазначені любителі). На всі ці розмови М.Жарких незмінно відповідав: «Давайти видамо вашу книгу на компакт-диску», на що Дудкін довго не погоджувався, попри те, що він прекрасно розумів можливості електронних видань. Тільки у 2009 році він нарешті погодився на таке видання, але без великої радості. Це була фактична капітуляція перед непорушною стіною відмов, непевних зобов’язань і невиконаних обіцянок. М.Жарких відредагував текст і випустив е-видання, яке доступно на компакт-диску та для завантаження через Інтернет.

Але тільки наукова робота ніколи не могла задовольнити Дудкіна. Він завжди шукав точки для прикладання своїх організаційних здібностей і завжди його інтереси були пов’язані з вивченням, охороной та пропогандою культурної спадщини України. Ще в 2009 р. по всех інстанціях Валерій Павлович шукав підтримки для створення національного інформаційного проекту «Цифрова спадщина України», розробленого ініціативною групою фахівців у сфері археометрії (де я теж брав безпосередню участь) і спрямований на вивчення,охорону та пропаганду культурної спсдщини Україи засобами сучасних цифрових комп’ютерних технологій.

Для видання дуже потрібних суспільству праць провідних діячів науки і культури Валерій Павлович пішов на роботу у видавництво «Вища школа», де працював з грудня 2007 по серпень 2009 р. на посаді завідувача редакції «Культурна спадщина України». За цей період було зібрано колектив видатних спеціалістів – авторів книг і запроектовано декілька серій книг із різних напрямків.

Напрямок по програмі «Українська книга» у 2009 р. включав такі розділи:

1. Видання для дітей і юнацтва:«Так починалася історія» (автори Бунятян Катерина, Зубар Віталій. Інститут археології НАН України, м.Киів); «Легенди про Христа» (автор Лагерлеф Сельма в перекладі зі шведської Леся Герасимчука); «Млинок до кави» (Галчинський К.І. в перекладі з польської Леся Герасимчука).

2. Науково-популярні видання: «Козацтво після «Козацької доби» (кінець XVIII-XIXст.) (Бачинська О.А., Одеський національний університет); «Економіка для всіх» (Єщенко П.С., КГУ); «Церковна архітектура Полтавщини» (Вечерський В.В., Інститут пам’яткоохоронних досліджень, м.Київ)»; «Печерні міста Криму» (Могаричев Ю.М., Інститут післядипломної освіти, м.Сімферополь); «Вбрання давнього населення України часів Великої Скіфії» (Клочко Л.С., Музей історичних коштовностей України); «Історіографія української етноментальності. В.Б.Антонович» (Білоді В.Д., Інститут філософії,м.Київ).

3. Мистецькі видання: «Моя Україна» Альбом світлин» (Клочко Д.В., Національний музей історії України., м.Київ); «Живопис і графіка» (Петренко Євген, видатний український худ.,м.Київ).

4. Довідкові та інформаційні видання: «Ольвія Понтійська» (Крижицький С.Д., Крапівіна В., Русява А.С., Лейпунська Н., Інститут археології НАН України, м. Київ); Серія «Словники будівельника» (під.ред.О.М.Лівінського, УАН, м.Київ). – Т.1 «Економічний словник будівельника».

5. Політологія та військова історія: «Інформаційно-психологічні війни» (ЛисенкоВ.В.); «Військова справа та зброя давнього населення України» (Клочко В.І., Інститут археології НАН України, м.Київ).

6. Підручник «Методика польових археологічних досліджень» (колектів авторів КДУ им.Т.Г.Шевченко)

Напрямок по програмі «Трипільська цивілізація»:

1. «Подорож до прадавньої країни» (Відейко М.Ю., Інститут археології НАН України, м.Київ),

2. «Планіграфія та архітектура поселень» (Дудкін В.П., Відейко М.Ю., Інститут археології НАН України, м.Київ),

3. «Духовний світ» (Бурдо Н.Б., Інститут археології НАН України, м.Київ).

4. «Антропоморфна та зооморфна пластика» (Бурдо Н.Б., Інститут археології НАН України, м.Київ).

5. «»Містецтво давніх хліборобів» (Бурдо Н.Б., Інститут археології НАН України, м.Київ).

6. «Печера Вертеба.Підземна пам’ятка трипільців» (Сохацький М.П.).

7. «Знакові системи»(Ткачук Т.М.)

8. «Трипілля і цивілізація Старої Європи (V-IIIтис.до н.е.» (Відейко М.Ю., Інститут археології НАН України, м.Київ).

На жаль, ці проекти не потрапили до Програми соціально значущих видань (котра передбачала фінансування видань із державного бюджету); видавництво ж, якщо й мало якісь власні кошти, не поспішало вкладати їх у ці серії. Зрештою «Вища школа» була реорганізована і при цьому радикально скорочена, а з цим були поховані і згадані видавничі плани.

16 квітня 2011 року Валерій Павлович Дудкін пішов з життя. На його столі лишився незакінчений російський переклад монографії «Архітектура трипільської цивілізації»…

В.П.Дудкін був видатним фахівцем в галузі геофізики та археології. Його наукові праці широко відоми як в межах України, так і в межах ближнього та далекого зарубіжжя. Коло наукових напрямків, у яких він досяг значних результатів включає: комплексні археометричні дослідження археологічних пам’яток України і Молдови; розробку сучасних методів вивчення та охорони археологічних пам’яток України, особливо в зонах їх руйнування; дослідження в галузі геомагнетизму та фізичних властивостей грунтів та покровних осадових товщ України, а також геохронології та стратиграфії.

Валерій Павлович залишав значний науковий доробок, у якому – понад 40 реконструкцій архітектурних планів давніх поселень різних часів на території України та Молдови, у їх числі – унікальних трипільських протоміст; крім того, він є автором (та співавтором) трьох монографій та понад 80 наукових статтей, в тому числі «Геофизическая разведка крупных трипольских поселений» (1978), «Палеомагнитная стратиграфия плеоцен-четвертичных отложений» (1987), «Тонкая структура магнитного поля в позднем кайнозое» (1989), «Магнитные свойства археологических объектов» (1997), «Археометричні дослідження трипільської цивілізації» (1998), розділ «Планування поселень трипільської культури» та понад 20 статей у першій в Україні «Енциклопедії трипільської цивілізації» в 2 томах (2004); «Магнітометричні дослідження поселень трипільської цивілізації» (2007).

Список праць В.П.Дудкіна

Даниленко В.Н., Дудкин В.П., Круц В.А. Археолого-магнитная разведка в Киевской области. – Археологические исследования на Украине. 1965-1966 гг. К., 1967 г.

Дудкин В.П. Геофизическая разведка позднетрипольского поселения у с. Маяки.// Археологические исследования на Украине. 1967–1968 гг. – К., 1968 г.

Дудкин В.П. Геофизические исследования на археологических памятниках Северо- Западного Причерноморья. // Матеріали ХIII конференції Інститута археології АН УРСР. – К., 1970 р.

Дудкин В.П. К вопросу о применении дифференциального магнитометра в археологической разведке. – Советская археология, 1970 г., № 1, с. 273 – 277.

Дудкин В.П. Дипольно-осевое электропрофилирование в археологической разведке. – Материалы по археологии Северного Причерноморья, вып. VII. Одесса, 1971 г., с. 5 – 21.

Шмаглий Н.М., Дудкин В.П., Зиньковский К.В. О комплексном изучении трипольских поселений // Результати польових досліджень 1970-1971 рр. – Тез. доп. – Одеса, 1972 р., С. 106-108.

Шмаглий Н.М., Дудкин В.П., Зиньковский К.В. Раскопки трипольского поселения.// Археологические открытия 1972 г. – М. 1973 г.

Шмаглій М.М., Дудкін В.П., Зіньковський К.В. Про комплексне вивчення трипільських поселень // Археологія, 1973 р., Вип. 10. – С. 23 – 31.

Дудкин В.П. Геофизическое картирование памятников зарубинецкой культуры на Каневщине. – Деп. рукописи. – 1973 г. – 14 с.

Дудкин В.П. Исследование эффективности дешифровки данных аэросъемки античных памятников ольвийской хоры. – Деп. рукописи. – 1974 г. – 18 с.

Дудкин В.П. Магнитная разведка на древнерусском городище Заруб. – Деп. рукописи. – 1974. – 18 с.

Шмаглий Н.М., Дудкин В.П., Зиньковский К.В. Некоторые вопросы социально-демографической реконструкции крупного трипольского поселения // Новейшие открытия советских археологов.- К., 1975 г., Ч. 1. – С. 68 – 69.

Дудкин В.П., Бураков А.В., Буйских С.В. Работы геофизического и периферийного отрядов на территории Ольвийской хоры. // Археологические открытия 1974 г. – М., 1975 г.

Дудкин В.П. Геофизическое картирование поселения трипольской культуры у с. Майданецкое. – Деп. рукописи. – 1975 г. – 120 с.

Дудкин В.П. Геофизическая разведка крупных трипольских поселений. – Использование методов естественных наук в археологии. – К., 1978 г. – С. 35 – 45.

Шмаглий Н.М., Рыжов С.Н., Дудкин В.П., Олейник Ю.Н. Трипольское поселение у с. Коновка на Среднем Днестре // Аархеологические открытия 1977. – М., 1978 г., С. 466 – 467.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Волок З.Е. и др. Палеомагнитные исследования верхнекайнозойских отложений на территории Молдавии. – Деп. рукописи. – 1979 г.– 65 с.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Закономерности изменения геомагнитного поля в плиоценчетвертичное время. // Деп. рукописи. – 1980 г. – 189 с.

Дудкин В.П. Тонкая структура геомагнитного поля за последние 50 тыс.лет. // Материалы II съезда «Постоянное геомагнитное поле, магнетизм горных погод и палеомагнетизм». – К., 1981 г.

Дудкин В.П., Третяк А.Н. О планетарном характере экскурсии Гетеборг. // Материалы II съезда «Постоянное геомагнитное поле, магнетизм горных погод и палеомагнетизм». – К., 1981 г.

Дудкин В.П. Геофизическая разведка археологических памятников Молдавии. – Деп. рукописи. – 1981. – 25 с.

Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Режим геомагнитного поля в плейстоцене. // Палеомагнитная стратиграфия мезокайнозойских отложений. – К., Наукова думка,1982.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Исследование палеомагнитных характеристик опорных разрезов плиоцена Крыма. – Деп. рукописи. – 1982 г. – 62 с.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. и др. Палеомагнетизм донных образований Черного моря. // Палеомагнитные исследования донных и береговых образований внутри континентальных морей и океанов. – К., 1983 г.

Дудкин В.П. Выделение магнитохронологических реперов в позднеплейстоценовых отложениях Северо-Западного Причерноморья. // Палеомагнитные исследования донных и береговых образований внутри континентальных морей и океанов. – К., 1983 г.

Дудкин В.П. Исследование палеомагнитных характеристик образцов плейстойеновых пород Юга Украины. – Деп. рукописи. – 1983 г. – 18 с.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. и др. Палеомагнитные исследования осадков Черного моря. // Материалы международного симпозиума «Изучение геологической истории процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей». – К., 1984 г.

Дудкин В.П., Третяк А.Н., Вигилянская Л.И. Исследование структуры геомагнитного поля в плиоцене. // Геомагнитное поле в фанерозое. – Магадан, Дальневосточный научный центр, 1984 г.

Дудкин В.П., Третяк А.Н., Вигилянская Л.И. Палеомагнитное изучение стратотипического разреза континентальных отложений плейстоцена у с. Роксоланы. // Геомагнитное поле в фанерозое. – Магадан, Дальневосточный научный центр, 1984 г.

Дудкин В.П., Третяк А.Н., Вигилянская Л.И. Динамика геомагнитного поля и фундаментальные задачи геологии и геофизики. // Вісник АН УРСР. – 1984 р. – № 3.

Шмаглій М.М., Рижов С.М., Дудкін В.П. Трипільське поселення Коновка в Середньому Подністров’ї. // Археологія. – 1985 р. – Вип. 52. – С.42 – 51.

Дудкин В.П. Прецизионная магнитная разведка археологических памятников энеолитической эпохи (Поселения трипольской культуры). – Деп. рукописи. – 1985 г. – 20 с.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Макаренко В.М. Пространственно–временная структура геомагнитного поля в позднем кайнозое. – Деп. рукописи. – 1985 г. – 364 с.

Дудкин В.П., Третяк А.Н., Вигилянская Л.И. Закономерности изменения геомагнитного поля в плиоплестоцене. // III Всесоюзный съезд по геомагнетизму. – К., 1986.

Дудкин В.П., Третяк А.Н., Вигилянская Л.И. Интервал возмущенного поля в геомагнитной эпохе Брюнес. // III Всесоюзный съезд по геомагнетизму. – К., 1986 г.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Изучение динамики магнитного поля Земли и вопросы палеомагнитной стратаграфии. // Геофизический журнал. – 1986 г. – Т.8. – Вып.1. – С.28 – 33.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Стратиграфический аспект палеомагнитных исследований донных осадков морей и океанов. // Геофизический журнал. – 1986 г. – Вып.5.

Третяк А.Н., Дудкин В.П., Вигилянская Л.И. Палеомагнитная стратиграфия плиоцен-четвертичных отложений Украины. – Препринт / Институт Геологических наук АН УССР. – К., 1987 г. – 50 с.

Дудкин В.П. Палеомагнитные характеристики опорного плейстойенового обнажения у г. Геническ. – Деп. рукописи. – 1988. – 18 с.

Дудкин В.П. Исследование палеомагнитных характеристик плейстоценовых пород Северо-Западного Крыма. – Деп. рукописи. – 1988. – 80 с.

Третяк А.Н., Вигилянская Л.И., Макаренко В.М., Дудкин В.П. Тонкая структура геомагнитного поля в позднем кайнозое. / Институт геофизики АН УССР. – К., Наукова думка, 1989 г. – 160 с.

Дудкин В.П. Прицезионная магнитная разведка в археологии. – Деп. рукописи. – 1991 г. – 16 с.

Дудкин В.П. Метод измерений градиента вектора напряженности магнитного поля при археометрических исследованиях. – Деп. рукописи. – 1991 г. – 21 с.

Дудкин В.П. Магнитные свойства археологических объектов Украины. – Деп. рукописи. – 1992 г. – 18 с.

Дудкин В.П. Геофизическая разведка памятников Кукутени-Триполье на территории Молдовы. – Деп. рукописи. – 1993 г. – 87 с.

Дудкин В.П., Видейко М.Ю. Комплексное археометрическое исследование памятников Трипольской культуры. – Деп. рукописи. – 1994 г. – 40 с.

Петрашенко В.А., Видейко М.Ю., Дудкин В.П. Охранные археологические и археометрические исследования в зоне Каневского водохранилища. – Деп. рукописи. – 1994 г. – 250 с.

Дудкiн В.П., Жарких М.І., Кошелев І.М. Первинна обробка результатів спостережень на археологічних пам’ятках. – Археометрiя i охорона історико-культурної спадщини. № 1.- К., 1997 р. – С. 10 – 18.

Дудкин В.П., Кошелев И.Н. Магнитные свойства археологических объектов. // Археометрiя i охорона iсторико-культурної спадщини. – № 1.- К., 1997 р. – С. 19 – 27.

Дудкін В.П., Відейко М.Ю. Археометрічні дослідження трипільської цивілізації. // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. – № 2. – К., 1998 р. – С. 7 – 27.

Дудкин В.П., Кошелев И.Н. Методы комплексной интерпретации результатов магнитометрической съемки археологических памятников. // Археометрiя i охорона iсторико-культурної спадщини. – № 3.- К., 1999 р., с. 11 – 25.

Дудкин В.П. Магнитометрические исследования городища Монастырек. // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. – № 3. – К., 1999 р. – С. 25 – 38.

Дудкин В.П. Поиск и картирование магнитометрическим методом характерних археологических обьектов (ров, гончарный горн). // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. – № 4.- К., 2000 р. – С. 4 – 11.

Дудкин В.П., Кошелев И.Н. Выбор сети магнитометрических наблюдений на археологических памятниках. // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. – № 4.- К., 2000 р. – С. 12 – 17.

Дудкін В.П., Булгаков В.В., Відейко М.Ю. Розробка науково-методичних засад комплексного археометричного дослідження археологічної культури та ії артефактів. – Деп. рукопису (науковий звіт по гранту Міністерства науки). – К., 2000 р. – 179 с.

Дудкин В.П. Распознавание магнитных аномалий археологического и техногенного происхождения при памятникоохранных археометрических исследованиях // Археометрiя i охорона iсторико-культурної спадщини, 2003 (веб-публікація).

Дудкин В.П. Магнитная разведка древних памятников. – Ч.1. / НДІПОД. – Деп. рукописи.– К., 2003 р. – 290 с.

Дудкин В.П. Дослідження трипільської цивілізації методами природничих наук // «Трипільска цивілізація в спадщині України» (матеріали конференції, присвяченої 110-річчю відкриття трипільської культури). – Київ: «Просвіта», 2004 р. – С. 252 – 258.

Дудкін В.П. Магнітометричні дослідження поселень трипільської цивілізації. // Матеріали Першого всесвітнього конгрессу «Трипільська Цивілізація». – К., 2004 р. – С. 26 – 29.

Дудкін В.П., Відейко М.Ю. Планування поселень трипільської культури. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.1.– 2004. – С.303 – 314.

Дудкін В.П. Вільховець. План поселення за даними археологомагнитометричних досліджень. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С.99 – 100.

Дудкін В.П. Глибочок – поселення трипільської культурі (УР. Шкільне; етап В II, нобелівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С.118 – 119.

Дудкін В.П. Гребені. Археологомагнітометричні дослідження. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004. – С. 133.

Дудкін В.П. Журівка – поселення трипільської культурі (етап В II, 3900 – 3800 рр. до н.е., коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 172.

Дудкін В.П. Коломийщина II – поселення трипільської культурі (етап В II, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 240.

Дудкін В.П. Могильна. Археологомагнітометричні дослідження. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2.– 2004 р. – С.340 – 341.

Дудкін В.П. Мошурів – поселення трипільської культурі (етап СI, томашівська група та етап С II, косенівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 357.

Дудкін В.П. Підгірці II – поселення трипільської культурі (етап CI, лукашівський тип, 3800 – 3500 рр. до н.е.). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 416.

Дудкін В.П. Підгірці II – поселення трипільської культурі (етап СI, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 638.

Дудкін В.П. Попова Левада – поселення трипільської культурі (етап СI, лукашивський тип, 3800 – 3500 рр. до н.е.). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 429 – 430.

Дудкін В.П. Стайки – поселення трипільської культурі (етап В II, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 495.

Дудкін В.П. Тальянки – поселення трипільської культурі (етап СI, томашівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 510 – 513.

Дудкін В.П. Федорівка – поселення трипільської культурі (етап В II, володимірівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.1.– 2004 р. – С.303 – 314.

Дудкін В.П. Хатище. Археологомагнітометричні дослідження. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 571.

Дудкін В.П. Хомине. Археологомагнітометричні дослідження. // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С.577 – 578.

Дудкін В.П. Юшки – поселення трипільської культурі (етап В II, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 495.

Дудкін В.П. Ямпіль – поселення трипільської культурі (етап В II, нобелівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С.635 – 636.

Дудкін В.П. Янча-1 – поселення трипільської культурі (етап СI, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 636.

Дудкін В.П. Янча-2 – поселення трипільської культурі (етап СI, коломийщинська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С. 637.

Дудкін В.П. Ятранівка – поселення трипільської культурі (етап В II, нобелівська група). // Енциклопедія трипільської цивілізації. – Т.2. – К., 2004 р. – С.637 – 638.

Дудкин В.П. Магнитная разведка древних памятников. – Ч.2. / НДIПОД. – К., 2004 р. – 510 с. – (Рукопись)

Дудкін В.П., Відейко М.Ю. Поселення цивілізації Трипілля-Кукутень. / НДIПОД. – К., 2005 р. – 233 с. – (Рукопис).

Дудкін В.П. Реконструкція історіко-культурної спадщини України методами природничих наук (на прикладі трипільської культурі). / НДIПОД. – К., 2005 р. – 342 с. – (Рукопис)

Дудкін В.П. Магнітометричні дослідження поселень Трипільської цивілізації // Трипільська культура. Пошуки. Відкриття. Світовий контекст (До 100-річчя від дня народження О. Ольжича): Збірка наукових праць. – К., 2007 р. – С. 57 – 70.

Дудкін В.П., Відейко М.Ю. Архітектура Трипільської цивілізації: від поселень до протоміст. – К.: Мислене древо, 2009 р. (е-видання на CD).