…І стане більше новосіль
О.Болясний, кор.«Київської правди». Баришівський район
– Вибачаюсь, шановні, – ніяк не знайду вулицю Корольова, № 6, – там мою садибу будують. Подивитися б…
Ці слова належали літньому чоловіку, який, ніяковіючи, зайшов до штабного вагончика, порушивши нашу бесіду з О.Ф.Лавренюком – секретарем Чернігівського міськкому партії, а тут, у селі Лук’янівці Баришівського району, – комісаром чернігівських будівельників, що споруджують садиби для евакуйованих із зони Чорнобильської АЕС. Втім, навіть добре, що бесіда перервалась – тепер з’явилась нагода продовжити її за участю відразу трьох сторін: підрядника, журналіста і майбутнього новосела.
Так і зробили. Чоловік представився: Іван Кузьмич Урюпа, пенсіонер з радгоспу «Прип’ятський», у минулому – тракторист цього господарства. Сім’я невелика: він, дружина та її старенька мати. Нелегко, що й казати, у такому віці зніматись з насидженого гнізда, але біда, що трапилась на Чорнобильській АЕС, всі віки урівняла. Уважно вдивляється у щойно споруджувані будинки Іван Кузьмич: «От спасибі вам, синки, добре спрацювали. Все зробили, до вподоби».
Та й чому б не подобатися: акуратні білокам’яні будинки, у деяких навіть занавісочки на вікнах, хоч люди тут ще не живуть, на подвір’ях – сараї, льохи, одне слово, все як годиться.
Побачене доповнює комісар: чернігівським будівельникам доручено спорудити тут 240 садиб. Почали 12 червня, а нині селище майже готове – закінчують останні будинки. Підключено вже воду, електроенергію. Що ж до занавісочок на вікнах, то це не єдине, зроблене будівельниками, так би мовити, понад план. Ніхто їх до цього не зобов’язував так само, як і люстри у кімнатах підвішувати, дрова для майбутніх новоселів заготовляти. Робітники самі виявили таке бажання. А деякі бригади навіть за власний рахунок кухонні меблі придбали. Девіз: «Біль Чорнобиля – спільний біль», за яким між будівельниками Украгробуду розгорнулось трудове суперництво за дострокове і високоякісне спорудження садиб для евакуйованих – став для чернігівських будівельників, яким, до речі, за підсумками роботи у липні присуджено у цьому змаганні друге місце, справді покликом серця.
А от і розшукувана садиба І.К.Урюпи. Щоправда, поки що вона не готова – до її спорудження приступили пізніше, ніж до інших, – якихось три тижні тому, проте будівельники Бобровницької ПМК-269 на чолі з майстром О.Ю.Костюком вже завершують опоряджувальні роботи. Ще кілька днів – і будинок буде готовий.
– У ході цього будівництва ми ще раз переконались, які невичерпні у нас резерви. А головне – які справді чудові людські якості у наших людей, – поділився завідуючий відділом пропаганди і агітації Чернігівського обкому партії А.Н.Близнюк, з яким ми зустрілись у таборі будівельників. – Справа не тільки у нечуваних темпах, хоч і це важливо. В гостях у будівельників часто бувають члени лекторської групи нашого обкому партії, пропагандисти, письменники, митці, і кожного разу під час цих зустрічей переконуєшся: пояснювати важливість цієї будови людям не потрібно, всі вони добре усвідомлюють, що і для кого будують.
Усвідомлюють це і їх колеги з Донецької області, які споруджують садиби у селі Рудницькому. Темпи робіт тут теж неабиякі, досить сказати, що незабаром 240 садиб будуть пред’явлені державній комісії. Будівельники з Донеччини подають приклад високої організації справи. Хоч будівництво у Баришівському районі ведуть колективи кількох десятків великих організацій, проте дії всіх їх чітко узгоджені між собою. Координацію цих дій доручено комбінату «Донецькважбуд». Начальник штабу будови від цього комбінату Д.Б.Школьников згадує:
– Ми звикли будувати великі і складні об’єкти, проте, як виявилось, і з цими нескладними у технічному відношенні будиночками клопотів не менше, ніж на масштабніших будовах. Ось хоча б таке.
Місцева залізнична станція не розрахована на одночасне приймання такої великої кількості вантажів, яка надходить до нас. Аби уникнути великих наднормативних простоїв вагонів, а головне – порушень постачання будов матеріалами і конструкціями, будівельники вирішили суміщати свою основну роботу з розвантаженням прибулих составів. Люди працювали за вахтовим методом – цілодобово. І завдяки спільним зусиллям всіх учасників будівництва збоїв практично не було. Налагодили і побут будівельників. У нас діють три великі їдальні загалом більш як на дві тисячі місць, є свої лазні, перукарня, медпункт, пошта.
…«Ласкаво просимо!», «Трудовий дарунок дніпропетровців», «Криворізький дарунок новоселам». Червоні полотнища з цими написами прикрашають фасади багатьох будинків у селі Лукашах. Будівельники з Дніпропетровської області, які тут трудяться, теж уготуються здати споруджені садиби. Приємно дивитись, з якою любов’ю вони споруджені, скільки вигадки виявили будівельники, оздоблюючи будинки, оснащуючи подвір’я садиб тим, що може знадобитися майбутнім новоселам. При будівництві широко застосовувались технічні новинки, індустріальні методи, зокрема, використовувались конструкції, призначені для спорудження міських багатоповерхових будинків, механізовані методи штукатурних робіт.
– Понад півтори тисячі садиб споруджується для евакуйованих у Баришівському районі, це – другий на Київщині район за масштабами такого будівництва, – зазначив начальник управління Украгробуду по будівництву житла у Київській області С.П.Старовойтенко. – Високі темпи, набрані будівельниками Дніпропетровської, Чернігівської, Донецької та Ворошиловградської областей, які тут працюють, дають можливість вже до 1 вересня заселити селища.
Київська правда, 1986 р., 12.08, № 187 (18669).