Чорнобильська АЕС: мужність і відповідальність

ТАРС

Рік, що минув після аварії на Чорнобильській АЕС, був сповнений великого напруження для тисяч спеціалістів, які працювали на ліквідації її наслідків і знову ввели в дію енергоблоки станції. Мужністю і відповідальністю були продиктовані й заходи, вжиті Радянським урядом для максимальної інформованості радянської та міжнародної громадськості: за рік було проведено понад десять прес-конференцій, опубліковано в газетах і журналах країни більш як 450 матеріалів.

На прес-конференції, яка відбулась 22 квітня у прес-центрі МЗС СРСР, з повідомленням про результати вжитих заходів і про стан робіт на станції виступив міністр атомної енергетики СРСР М.Ф.Луконін. Він підкреслив, що для вивчення причин аварії, здійснення аварійних і відбудовних заходів було залучено найкращі наукові, конструкторські, виробничі, будівельно-монтажні та експлуатаційні організації країни. В СРСР було запрошено представників МАГАТЕ, які ознайомились із станом справ на Чорнобильській АЕС і заходами щодо ліквідації наслідків аварії.

Першочергові заходи передбачали локалізацію викидів радіоактивних речовин в атмосферу, на територію АЕС і навколишню місцевість, включаючи басейни рік Прип’ять і Дніпро. В результаті активного впливу на аварійний блок викиди радіоактивних речовин в атмосферу було в основному припинено до 9 травня 1986 року. Максимальні рівні забруднення були в радіусі близько 10 км від АЕС, крім того, утворилися забруднені смуги в напрямі на захід і північ середньою шириною 10-15 кілометрів [1]. Дальше поширення радіоактивності було локалізовано в результаті широкомасштабних заходів, проведених з метою пилоподавлення, дезактивації і поховання радіоактивних речовин, що утворилися. У басейні ріки Дніпро було здійснено величезні за масштабом роботи, спрямовані на охорону водного басейну. Збудовано і введено в дію більш як 130 захисних дамб, каналів, уловлювачів донних відкладів.

У найкоротші строки було розроблено проект і проведено унікальні монтажно-будівельні роботи по створенню об’єкта «укриття» («саркофаг»), що повністю виключило можливість попадання радіоактивних речовин в атмосферу з аварійного енергоблока. Розроблено і здійснено системи технологічного контролю за аварійним блоком, радіометричного, дозиметричного, нейтронного контролю. Створено також системи додаткового контролю за об’ємом аварійного блока, передбачені для науково-дослідних цілей. Ретельне спостереження за четвертим енергоблоком дає змогу твердити, що стан його є безпечним і повністю контролюється.

Наступним етапом робіт на Чорнобильській АЕС було проведення заходів щодо підвищення безпеки реакторів першого і другого енергоблоків та здійснення їх пуску. Розроблено і впроваджено надійні технічні заходи для підвищення швидкодії та ефективності системи аварійного захисту. Аналогічні роботи проведено також на всіх блоках АЕС з реакторами типу РБМК, що виключає технічну можливість повторення аварії, подібної до чорнобильської.

Внесено серйозні корективи в методику підготовки персоналу АЕС. Організовано додаткове навчання і переатестацію, запроваджено новий порядок підготовки та перепідготовки працівників АЕС. Велику увагу приділено створенню і вдосконаленню спеціальних тренажерів для підвищення кваліфікації кадрів атомних станцій. Запроваджується обов’язковий контроль за психофізіологічними характеристиками експлуатаційного персоналу. Зміцнюється навчально-дослідна база у вузах. Тим самим у ланцюгу взаємодії «людина – машина» підвищено увагу до людського фактора.

Наступний пуск та експлуатація першого і другого енергоблоків, сказав далі міністр, показали їх високу надійність. На цей час на Чорнобильській АЕС вироблено більш як 6.5 мільярда кіловат-годин електроенергії. Разом з тим роботи по ліквідації наслідків аварії на станції тривають. Іде ретельна дезактивація і ревізія устаткування третього енергоблока з метою проведення його профілактичного ремонту.

Нинішня весна – етап відповідальної роботи, пов’язаної з запобіганням можливій міграції радіоактивних забруднень під час весняного паводка. Сприятливий прогноз учених про можливість запобігти забрудненню рік весняним паводком підтвердився.

Ще один незакритий фронт – триваюче медичне обстеження. Створений у Києві спеціальний радіологічний центр веде постійний нагляд за станом здоров’я осіб, які проживали в прилеглій до місця аварії зоні, і тих, хто працює на території АЕС.

Турботою оточені люди, яких аварія торкнулася безпосередньо. За рік для евакуйованого населення заново збудовано 50 селищ, 13 тисяч будинків садибного типу, виділено 8 тисяч квартир у містах Києві та Чернігові. Для експлуатаційників Чорнобильської АЕС ведеться будівництво нового міста Славутич. У ньому беруть участь союзні республіки.

Стратегічна лінія з розвитку атомної енергетики в СРСР, підкреслив далі міністр, залишається без змін. Ми передбачаємо збільшити вироблення електроенергії на АЕС до 1990 року в два рази порівняно з 1985 роком і до 1995 року – більш як у три рази. Тепер в СРСР, крім діючих, будується одинадцять атомних електростанцій, в основному в європейській частині країни. Широкомасштабне впровадження атомної енергії в СРСР передбачає також розвиток використання реакторів на швидких нейтронах з можливістю відтворення ядерного палива.

Незаперечний урок Чорнобиля, нагадав М.Ф.Луконін, полягає в тому, що в умовах дальшого розгортання науково-технічної революції питання надійності техніки, її безпеки, питання дисципліни, порядку та організованості при експлуатації складної техніки набувають першорядного значення. Хоч за своїми масштабами і наслідками аварія на Чорнобильській АЕС не йде ні в яке порівняння з ядерним вибухом, вона показала всьому світові, наскільки небезпечиа енергія атома, що вийшов з-під контролю [2]. Її тяжкі наслідки нагадали про відповідальність усіх держав за відвернення ядерної загрози.

Одне з перших запитань, поставлених журналістами, стосувалось проведених у Пермській області атомних вибухів у мирних цілях. Відповідаючи кореспондентові газети «Фрайє вельт», голова Державного комітету по використанню атомної енергії СРСР А.М.Петросьянц сказав:

– Я можу повідомити вам, що для стимуляції, для інтенсифікації видобутку рідкого палива застосовувались свого часу, і не раз, вибухи в районі нафтових свердловин. Але вони проводились звичайними пороховими зарядами. У даному випадку в Пермській області прозвучали перші атомні вибухи. І навантаження у них було суто мирне: створити тріщини або канали між окремими лінзами в нафтовому родовищі, і таким чином допомогти нафтовикам майже вдвоє підвищити дебіт свердловин.

Заступника голови Держкомгідромету СРСР В.Г.Соколовського попросили прокоментувати відомості, що поширились у західній пресі про нібито підвищені дози радіації, зареєстровані в Швеції, Норвегії, ФРН, Австрії, Швейцарії. Ми вже не раз повідомляли, сказав він, що в Радянському Союзі, на всій його території постійно функціонує державна система радіаційного контролю. Крім дозиметричних вимірювань, на всіх станціях – а їх тільки на європейській території СРСР більш як двісті – встановлено горизонтальні планшети добової експозиції, які піддаються аналізу на ізотопний склад випадань. Використовуються також більш чутливі засоби – фільтровентиляційні установки, які дають змогу примусово прокачувати повітря, ніби концентруючи ті аерозолі, що є в атмосфері. Так от: жодного випадку відхилення від норми за весь березень і середину квітня не зареєстровано [3].

Однак у зв’язку з появою на Заході чергової хвилі чуток, Держкомгідромет доручив головному інститутові перевірити ще раз усі дані, які надходили за цей час. Подвійна перевірка також не виявила жодних «подій» у радіаційному фоні. Держкомгідромет звернувся також до своїх експертів з пропозицією прокоментувати заяви західної преси про те, що нібито йод-131 виявлено в цілому ряді країн. Наші спеціалісти стверджують, що при ядерних аваріях на атомних електростанціях не може бути викиду одного лише йоду без інших супровідних радіонуклідів. Це й породжує у радянських спеціалістів сумнів у вірогідності чергової хвилі чуток. Оскільки така інформація явно приурочена до річниці чорнобильської аварії, навряд чи є необхідність коментувати, чим вона продиктована.

Кореспондент японської газети «Асахі» поцікавився, чи існує в СРСР система перевірки харчових продуктів на радіацію і які продукти радянські спеціалісти… не рекомендують тепер вживати. Віце-президент АМН СРСР Л.А.Ільїн повідомив, що у спеціальної служби Міністерства охорони здоров’я СРСР в останні місяці ніяких підстав на обмеження у використанні будь-яких продуктів не було. Тільки протягам перших трьох місяців після аварії були підстави для обмеження вживання незбираного молока [4]. Але медики, проте, не мають наміру ослабляти ретельність радіаційного контролю за продуктами і протягом найближчої весни і літа. Не знижують своїх зусиль і лікарі, які продовжують спостереження за людьми, які опинились у зоні, прилеглій до місця аварії. Системою так званого радіаційного реєстру охоплено близько 100 тисяч чоловік. Усіх їх поділено на групи, і кожен проходитиме повторне обстеження приблизно раз на рік.

Радянська Україна, 1987 р., 24.04, № 95 (19898); Прапор комунізму, 1987 р., 25.04, № 97 (2796).

[1] Ну, знаєте, все українське Полісся на захід від ЧАЕС – суцільна смуга, і це – “10 км”?

[2] Хоч пан Луконін і міністр, дозволю собі з ним не погодитись. У брошурі під назвою “Это должен знать каждый” пишеться, що поражаючих факторів ядерного вибуху є чотири: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація та радіаційне забруднення. Ось по цих чотирьох факторах і треба порівнювати чорнобильський вибух і вибух ядерного заряду. Сила ударної хвилі вимірюється тротиловим еквівалентом. З огляду на ступінь руйнування 4 блоку, еквівалент вибуху становив кілька тон (хіба до 10 тон) тротилу. Тобто ударна хвиля була ница. Світлове випромінювання і проникаючу радіації в момент чорнобильського вибуху взагалі можна не брати до уваги. Тут ядерний вибух, безсумнівно, попереду.

Але із радіаційним забрудненням ситуація кардинально інакша. Інтенсивність забруднення визначається кількістю радіоактивних речовин, яка, в свою чергу, залежить від кількості розщіплювального ядерного матеріалу. Кількість радіоактивних речовин хіба в кілька разів може перевищувати кількість висхідного матеріалу, і в наших оцінках можна виходити просто з кількості останнього. Кількість плутонію в ядерному заряді – величина наразі секретна, але можна припустити, що вона не більше кількох десятків кілограмів, хіба би до 100 кг. Стільки радіоактивного забруднення розсіюється після вибуху заряду. А з чорнобильського реактора викинуто 6..7 тон ядерного палива, що рівнозначно 600..700 ядерним вибухам. Тому-то цього забруднення й вистачило на такі величезні території. Так що улюблена теза чорнобильської брехні не витримує перевірки арифметикою.

[3] Але за раніші часи пан Соколовський не розписується – отже, за правилами новоязу, тоді якісь викиди були.

[4] Ну, пан Ільїн настільки відомий як брехун, що навіть протиставляти йому нічого не хочеться.