Габріель де Кастельно (1789)

Луняк Є.

Переказ істориком Габріелем де Кастельно [504], який проживав в Одесі у 1803-1814 рр., спогадів офіцера Семена Аркудинського про штурм Хаджибея 14 вересня 1789 р.

Р. 5. – В червні-місяці 1789 р. князь Потьомкін відправив генерал-майора де Рібаса до Очакова, щоб взяти там під своє командування флотилію запорожців. Активність де Рібаса не дозволила їй залишатися в бездіяльності; він використав козаків, щоб витягнути з Очаківського лиману турецькі плоскодонки-лансони, які росіяни пустили на дно під час облоги цього міста. Минув заледве місяць, відведений для цієї роботи, однак 22 лансони були витягнуті з моря, відремонтовані й озброєні…

Р. 6. – Протягом серпня мсьє де Рібас доручав капітану Аркудинському (Arkoudinski) з сотнею козаків вивідувати звіддаля розташування Хаджибея, не здіймаючи серед турків тривогу.

Здійснивши нічні переходи й ховаючись вдень у ярах, мсьє Аркудинський (він нам повідомив ці деталі) дістався, зрештою, так близько до цього форту, що зміг розгледіти у зорову трубу ті сили, які мали тут турки. Тут знаходилося 39 суден, з яких 2 великих шебеки та 33 лансони на якорі. Під час цих спостережень було помічено, що дві інших шебеки підняли вітрила й віддалилися.

У відповідності до цього рапорту мсьє де Рібас скомбінував з генералом Гудовичем [505] та контр-адміралом Войновичем [506] план атаки з моря та з суходолу, щоб захопити одним махом і форт, і флот.

Розвідка генерала де Рібаса успішно провела його невеличке військо аж до яру біля Куяльника в п’яти верстах від міста. Він відправив одного козака до контр-адмірала, щоб повідомити того, що 14-го на світанку, він піде на штурм цього форту.

Р. 7. – У визначений день росіяни наблизилися за одну версту до замку, не будучи виявленими. Турки ледве встигли зробити кілька гарматних пострілів. Гренадери вже приставили свої драбини, і нижчий офіцер на ім’я Цугін [можливо Зюгін – Є. Л.] (Zugine) піднявся першим. Гарнізон було перебито. Тільки один турок уник такої долі наступним чином. Він зачинився у пороховому погребі і дав зрозуміти, яку небезпеку являтиме, якщо його звідти захочуть витягнути. Тут було виявлено кілька гармат, більшою частиною залізних, трохи провізії й дуже мало амуніції.

Турецька флотилія дізналася про взяття замку, коли вже було запізно йому допомогти. Вона відкрила постійний, але погано керований вогонь, бо доводилося обстрілювати замок з дуже високої траєкторії. Гарматний гуркіт повідомив генералу Гудовичу про діло, що відбувалося в ту мить, бо, повідомивши йому про необхідність взяти форт, про момент цього дійства мсьє де Рібас дав знати лише адміралу Войновичу. Мсьє Гудович добре зрозумів, що мсьє де Рібас бажав би один слави взяття Хаджибея. Далекий від злопам’ятства, Гудович поспіхом відправив до нього людей та гармати. Артилерійський майор Меркель знайшов їм таке гарне застосування, що підбив багато турецьких лансонів, три з них здалися в полон. Решта турецької флотилії безперешкодно відпливла, бо мсьє Войнович навіть не ворухнувся з Очакова.

Castelnau Gabriel de. Essai sur l'histoire ancienne et moderne de la Nouvelle Russie. Statistique des provinces qui la composent. Fondation d’Odessa, ses progrès, son état actuel, détails sur son commerce. Voyage en Crimée, dans l'intérêt de l’agriculture et du commerce. Avec cartes, vues, plans, etc. Dédié à S.M. L’Empereur Alexandre I-er. – P.: Chez Rey et Gravier, 1820. – T. 3. – 347 p.

Примітки

504. Габріель де Кастельно (1757-1826), французький маркіз, котрий під час революції втратив все своє майно на батьківщині й став емігрантом. В 1797 р. на запрошення Павла І приїхав до Росії, де жив деякий час при дворі. Прагнучи збільшити прихильність царя, з прагматичних міркувань плекав намір написати «Історію Мальти» і присвятити свій твір Павлу І. Цей задум залишився нереалізованим. В 1803 р. Кастельно на заклик герцога Рішельє переїхав до Одеси, де проживав до 1814 р. Саме Рішельє, оцінивши його літературний хист та історичні пізнання й відповідально ставлячись до дорученого йому регіону, замовив земляку-французу написання «Історії Новоросії».

505. Іван Васильович Гудович (1741-1820), російський генерал-фельдмаршал, син генерального підскарбія Василя Андрійовича Гудовича та молодший брат фаворита Петра ІІІ Андрія Васильовича Гудовича. В 1789 р. відзначився захопленням Хаджибея. В 1809-1812 рр. головнокомандуючий у Москві.

506. Іван Васильович Войнович (?-1791), граф, контр-адмірал російського флоту. Активний учасник російсько-турецький війн другої половини ХVІІІ ст.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 470 – 471.