До читача

Олександр Кучерук

Українська державність ХХ століття бере свій початок від національного громадсько-політичного руху, що об’єднав провідну українську верству навколо ідеї самостійної соборної української держави.

Незважаючи на довгі десятиліття замовчування, багато хто добре знав, що сучасний нам Київський будинок учителя, а довгі роки музей вождя всіх народів Леніна – це будинок Української Центральної Ради.

Довідкові видання або зовсім не містили інформації про установи та організації Української Народної Республіки, або такої інформації було обмаль, і до того ж подавалася вона з точки зору панівної тоді комуністичної ідеології. Останнє радянське видання, де чимало сказано про Центральну Раду, правда, вже з відповідним «червоним» забарвленням, – це книга «Київ. Провідник» за редакцією Ф. Ернста (К., 1930 р.). А в Українській радянській енциклопедії (УРЕ) про Центральну Раду, не кажучи вже про Генеральний Секретаріат або Директорію, не було окремої статті, вона лише згадувалася в різних статтях і завжди в негативному висвітленні. Не знайти такого матеріалу й у виданні «Київ. Енциклопедичний довідник» (К., 1981 р.). Тут не те що статті, навіть згадки, не було ні про Центральну Раду, ні про інші інституції доби УНР.

Зрозуміло, що починаючи з кінця 1980-х років і в час незалежності тема Української Народної Республіки висвітлювалася досить широко: у пресі опубліковано чимало статей, видано низку збірників документів, нарешті в нинішньому Будинку вчителя встановлено меморіальну дошку на честь Центральної Ради та її діячів. На сьогодні лише на будинку по вулиці Терещенківській, 6, де в добу УНР розташовувалося Генеральне Секретарство міжнародних справ, встановлено меморіальну таблицю на честь генерального секретаря міжнародних справ О. Шульгина.

Сподіваємося, що ця книга стане своєрідним стимулом відзначити пам’ятними знаками київські будинки де свого часу розташовувалися і працювали органи влади Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана П. Скоропадського. Було б добре, щоб сучасні міністерства установили такі пам’ятні знаки на честь своїх попередників, які заклали основи української державності ХХ століття. Варто було б відзначити майдан Богдана Хмельницького стелою чи обеліском на честь того, що тут було оприлюднено усі чотири Універсали Української Центральної Ради.

* * *

Ми спробували на основі тогочасної преси, спогадів, документів установити й уточнити адреси найважливіших подій початкового періоду існування Української Народної Республіки, визначити, де розташовувався уряд – Генеральний Секретаріат України, окремі генеральні секретарства (міністерства), державні установи Української Держави гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР тощо.

У тексті будуть згадуватися старі назви вулиць, тож наводимо перелік старих і сучасних назв:

Бібіковський бульвар – бульвар Тараса Шевченка,

Велика Васильківська – Васильківська,

Велика Володимирська – Володимирська,

Гімназична – Леонтовича,

Думська площа – Майдан Незалежності,

Левашівська – Шовковична,

Миколаївська – Архітектора Городецького,

Олександрівська: ділянка з Подолу до Європейської площі – Володимирський узвіз, ділянка від Європейської площі до Арсенальської площі) – М. Грушевського (до того ж нумерація будинків Олександрівської вулиці починалася з Подолу),

Столипінська – Олеся Гончара,

Тимофіївська – Михайла Коцюбинського

Фундуклеївська – Богдана Хмельницького.

Дати вказані за новим стилем, у дужках подаються дати за старим стилем до часу запровадження григоріанського календаря, тобто нового стилю, що було зроблено 12 лютого 1918 р. законом Центральної Ради (тоді ухвалили 16 лютого вважати 1 березня).