Рефлексивні відгуки на прочитані книги

Зіньчук Ігор

Відгук про поему «Одісея» Гомера

За жанром це – епічна поема. На мою думку, антична поема «Одісея» Гомера про цінність рідного дому, повернення на батьківщину, а також про цінність вірності та взаєморозуміння між чоловіком та дружиною.

Текст поеми складається із 24 пісень. Мандри головного героя Одісея тривають 10 років.

Детально Гомер описує останні 40 днів подорожі. В тексті можна добре вивчити богів давньої Греції. В певному сенсі, це повернення людини до своїх коренів, до себе справжнього. Одісей постає перед читачем як правитель острова Ітака. Ось уже 20 років він відсутній на рідній землі. Вдома його чекає вірна дружна Пенелопа, що символізує берегиню домашнього вогнища.

Головною рисою характеру Одісея є любов до батьківщини. Герой не відмовляється від рідної Ітаки та сім`ї, навіть в обмін на можливість стати безмертним. Таким чином Гомер підкреслює думку, що сім`я та дім, де тебе чекають незважажаючи на жодні труднощі, це і є найважливіші цінності для кожної людини.

108 чоловіків прагнуть отримати руку та серце Пенелопи. Для того, щоб позбутися їхніх надокучливих домагань, жінка повідомляє, що одружиться лише після того, як закінчить ткати покривало. Вдень вона ткала його, а вночі знову розпускала.

Читати поему «Одісея» цікаво і захоплююче. Тут небезпечні пригоди, піступні вчинки Богів. Одісей часто є іграшкою в руках богів.

Відгук про роман Даніеля Дефо “Робінзон Крузо”

В романі Пригоди Робінзона Крузо» Даніель Дефо змальовує людину, яка вміє брати на себе відповідальність за своє власне життя та безпеку. Письменник також торкається теми толерантності у суспільстві та взаєморозуміння між людьми, які мають різне становище у суспільстві. Роман буде цікаво читати як дорослим, так і дітям.

В цьому романі детально розповідається про те, як Робінзон Крузо провів 28 років на безлюдному острові далеко від суспільства. Робінзон невтомно працює над виготовленням предметів домашнього вжитку, виготовляє човен, вирощує та збирає свій перший врожай, долаючи багато труднощів, він навчається різних ремесел: виготовляє глиняний посуд, будує хатину. Детально описано виготовлення кожної речі, кожний етап трудового процесу.

Робінзон напружено працює руками і розумом. Незабаром до Робінзона приєднався тубілець П`ятниця, якого він врятував від смерті. Тубілець дуже вдячний Робінзові, він називає його своїм паном і виконує всі накази.

Пізніше Робізон розводить худобу і звикає до життя на острові.

Незабаром чоловіка забирає англійський корабель, який випадково приплив до цього острова. Таким чином, Робінзон повертається до цивілізованого суспільства. Даніель Дефо показує, що Робінзон не став дикарем, перебуваючи на безлюдному острові, а завдяки своєму розумові і кмітливості залишився цивілізованою людиною.

Відгук про роман Томаса Мора «Утопія»

Роман написаний у формі бесіди автора з моряком Гітолодеєм, який об’їхав весь світ.

Перша частина «Утопії» – роздуми про сучасні автору європейські держави, їх політичний та соціальний устрій.

Гітлодей засуджує загарбницькі війни і розкіш феодального дворянства, говорить про поміщиків, які виганяють селян з їхніх земельних ділянок, щоб розводити на них овець. Герой співчуває злиденному народові і каже фразу, яка згодом стала крилатою: «Вівці з’їдають людей».

Друга частина книги змальовує вигаданий острів Утопію і його ідеальний суспільний устрій без приватної власності, з демократичним управлінням.

Громадяни цього острова займаються розумовою та фізичною працею, чоловіки і жінки мають рівні права, збережено рабство для злочинців, які порушили державні закони.

Відгук про роман Джорджа Орвела «1984»

Антиутопія – літературний жанр англійської літератури ХХ ст., критичне зображення державної системи, яка не відповідає принципам гуманізму. В антиутопії виражається протест проти насильства, безправного становища людини, абсурдного соціального устрою.

У романі «1984» автор зображає моторошний світ 1984 року. Весь світ поділений між кількома наддержавами, що ведуть нескінченні війни. В Англо-Океанії ось уже десятиліття неподільно панує «Внутрішня партія», озброєна ідеологією англійського соціалізму.

Урядовий апарат Океанії зосереджений у чотирьох міністерствах: Міністерство правди, яке керує інформацією, видовищами, освітою і мистецтвом; міністерством миру, яке відає веденням війни; міністерством любові, яке підтримує закон і порядок; міністерством достатку, що відповідає за економіку. Цю складну організаційну структуру створено для того, щоб держава могла контролювати всі сфери суспільного життя. Людина від народження до смерті повністю належить режиму. Їй слід знати лише обов’язки, а не права. Чи не найголовнішим обов’язком людини є необмежена відданість партії, не з остраху, а з віри, що стала її другою натурою. Людині слід ненавидіти лише «ворога» партії Голдстейна, милуватися лише портретами Великого Брата і скандувати лише абсурдні гасла: «Війна – це мир», «Свобода – це рабство», «Неуцтво – це сила».

Міністерство любові цілковито розпоряджається сферою людського інтимного життя. Мета шлюбу – «виробляти дітей для служіння державі». Міністерство правди фальсифікує історичні факти і стверджує, що «пам’ять – це злочин».

Основна проблема роману: існує спосіб, у який насильство здатне перетворити людину не просто на раба, а на прихильника системи, яка розчавлює її. Причиною цього є страх, який поступово стає найсильнішим імпульсом поведінки людини, він ламає людину і спонукає забути все, крім інстинкту самозбереження.

Мета тоталітаризму – знищити індивідуальність людини, її почуття, пам’ять, думки, залишаючи лише тіло здатне працювати.

Історія, культура, сутність людини влада сприймає як перепона, що заважає реалізовувати ідею тоталітаризму – охопити все людське буття, створити світ зі скла і бетону, в якому виникне нація фанатиків – 300 млн. людей з однаковими думками, обличчями, жестами.

Поки є хоча б маленький паросток неофіційної думки, не вічний Великий Брат – лідер Океанії та диктатура підкореної йому партії.

Один з героїв твору – Уїнстон Сміт ще здатний мислити, відчувати, аналізувати і зіставляти факти Він інтуїтивно відчуває, що людина може жити, а можливо і жила раніше – інакше: кохала, сміялася, сумувала без вказівки партії. Уїнстон Сміт шукає правду в минулому, але воно – сфальсифіковане; в сучасності, але вона – утворена неправдивим державним механізмом.

З останньою надією Сміт звертається до простих людей, але уряд тримає їх у покорі, як тварин.

Уїнстон мандрує країною намагаючись зрозуміти її структуру. Разом зі своєю коханою Джулією він постійно потрапляє в політичні провокації і йде під кулю. Боротьбу закінчено, він здобув перемогу над собою – полюбив Великого Брата.

Примітка автора: Вважаю, що роман-епопея «Сага про Форсайтів» Джона Голсуорсі можна розглядати в контексті спочатку розквіту, а пізніше, поступового занепаду ідеалів капіталізму, як суспільного устрою.

Саме тому, як підсумковий відгук до цього модулю подаю свій короткий виклад та розуміння змісту роману «Сага про Форсайтів». Щиро сподіваюся, що така робота та відгук буде актуальною, як підсумок 5 –го модулю курсу.

Відгук про роман Джона Голсуорсі «Сага про Форсайтів”

„Власник”

Події роману відбуваються в Лондоні. Вся велика родина Форсайтів зібралася в домі старого Джоліона з нагоди заручин його внучки Джун з архітектором Філіпом Босіні. Брати Джемс, Ніколас, Роджер, Суізін, Тімоті та сестри Джоліона – Енн, Естер, Джулія.

Сьюзен Хеймен – єдина заміжня сестра Форсайтів, з недовірою ставляться до Босіні, навіть прозвали його «Пірат».

Головне для Форсайтів є почуття власності, вони намагаються перевищити доходи і багаства одне одного. Після важкої, тривалої хвороби помирає Енн Форсайт, з її смертю починається поступовий занепад могутності та величі Форсайтів.

Старий Джоліон почувається дуже самотнім у своєму великому будинку, тому що Джун проводить більше часу з Босіні, старий Джоліон вирішує помиритися з батьком Джун –Джоліоном молодшим, вони 14 років не розмовляли, бо син одружився з іншою жінкою після смерті першої дружини – матері Джун, мав борги і жив без заощаджень.

У другому шлюбі Джоліон молодший мав двох дітей – Джолі і Холлі, яких старий Джоліон дуже любив. Він переписує заповіт і призначає синові двадцять тисяч фунтів.

Син Джемса – Сомс Форсайт та його дружина Ірен вирішили жити за містом і Сомс попросив Босіні збудувати для нього будинок в Робін-хілл. Подружнє життя Сомса та Ірен не складалося, тому що вона вважала свій шлюб великою помилкою і, в глибині душі, ненавиділа чоловіка. Під час чергових оглядин будинку Ірен почала фліртувати з Босіні, а потім, всі члени родини бачили їхні побачення.

Родина Форсайтів боїться скандалу та вважає поведінку Ірен аморальною, оскільки дружина повинна бути віддана чоловікові. Сомс ревнує дружину і домагається її силою. Наступного дня після ганебної поведінки Сомс відчуває докори сумління, а Ірен залишає його. Будівництво будинку завершене. За підрахунками Сомса це кошкує вісім тисяч фунтів та внурішнє оздоблення – дванадцять тисяч п”ятдесят фунтів. Філіп Босіні перевищив витрати на 350 фунтів. Сомс, щоб нашкодити Босіні, починає судовий процес і вираховує з Босіні суму перевитрат, через це архітектор розоряється, здає свої речі в ломбард і гине під колесами екіпажу. Джун дуже засмучена невірністю нареченого, щоб розвіятись старий Джоліон везе внучку на курорт Бротстерз. Через два тижні вони повертаються в Лондон і Джун має намір порвати з Босіні, вона йде до нього на квартиру, застає там Ірен і дізнається про загибель нареченого.

Після смерті коханого Ірен повертається до чоловіка, а старий Джоліон, на прохання Джун, хоче купити будинок в Робін-хілл, в якому тепер ніхто не живе. У Сомса була ще сестра Уініфрід. Вона вийшла заміж за Монтегю Дарті і в них було четверо дітей – Бенедикт, Мод, Велл, Імоджин.

„Останнє літо Форсайта”

Старий Джоліон купив будинок в Робін-хілл і живе там з Джоліоном молодшим, його дружиною та внуками – Джун, Джоллі та Холлі. Суізін вже помер у віці 75 років. Джоліон молодший з дружиною та Джоллі поїхав відпочивати до Іспанії, а Холлі залишилась вдома разом з дідом та гувернанткою-француженкою. Старий Джоліон тепер рідко їздив в Лондон. Прогулюючись по маєтку, він побачив Ірен, що сиділа в саду, згадуючи ті щасливі часи, коли вона ходила тут з коханим Філіпом Босіні. Старий Джоліон запросив її на обід, пригостив своїм найкращим вином, бо йому було приємно проводити час у товаристві молодої жінки. Ірен розповіла, що залишила Сомса і живе сама в Челсі, одному з районів Лондона, дає уроки музики дітям з єврейських сімей, підгодовує і жаліє повій в одній лікарні. Ірен робить це, щоб віддячити їм, бо одна з таких жінок піклувалась про неї, коли вона переживала смерть коханого і ледь не покінчила життя самогубством.

З появою Ірен в житті старого Джоліона з’явився інтерес, він милувався її красою, йому хотілося, щоб вона приїжджала в гості, тому старий Джоліон дав їй гроші для благодійності. Ірен була дуже вдячна дядькові Джоліону. Через декілька днів старий Джоліон приїхав в Челсі і вони з Ірен каталися в Кенсінгстонському саду. Ірен почала давати уроки музики для Холлі. Дядько Джоліон доповнив заповіт і залишив Ірен 15 тисяч фунтів спадщини. Два місяці проминули дуже швидко і наближався приїзд сина з сім’єю, старий Джоліон не знав, як Джун сприйме його дивну дружбу з Ірен, але сподівався, що внучка зрозуміє його.

Одного разу, під час прогулянки з Ірен старий Джоліон відчув запаморочення і мусив повернутися додому. Наступного дня Ірен не приїхала давати урок музики, а лише написала дяді Джоліону, що не може надалі вчити Холлі, бо Джун не пробачить їй давньої образи. Старий Джоліон написав Ірен листа з проханням про зустріч. Ірен погодилася. Дядя Джоліон дуже чекав її і всупереч порадам лікарів – якнайбільше відпочивати, пішов зустрічати Ірен. Однак їм більше не судилось побачити одне одного. Старий Джоліон помер від перевтоми просто на лавці у саду.

«В петлі»

Минуло дванадцять років. В день похорону Роджера Форсайта, який помер у віці 80 років, всі Форсайти зібрались у будинку Тімоті старше покоління – Естер, Джулія, Тімоті,) та молодше – Сомс, Речел, Сісілі – діти Джемса; Юстас і Томас – діти Роджера; Ернест, Арчібальд, Флоренс – діти Ніколаса. Батько Сомса Джемс вже не може відвідувати родину через хворобу і старість. Там Сомс дізнається, що Монтегю Дарті покинув Уініфрід і, вкравши її прекраси, втік з коханкою. Вона боялася втратити свій імідж, тому наполягала на поверненні чоловіка, хоч і не любила його. Коли він повернувся до неї, Уініфрід простила його, бо не хотіла нового скандалу. Вона почувається самотньою, і її старший син Велл приїжджає з Оксфорда.

Через деякий час Сомс прагне розлучитися з Ірен. Він дуже хоче сина –cпадкоємця, бо йому нікому буде залишити свій великий спадок. Невдовзі він зустрічає гарненьку француженку Анет Ламот і хоче одружитися з нею. Однак це неможливо, бо він все ще одружений з Ірен. За заповітом старого Джоліона Джоліон молодший став опікуном Ірен і жив зі своїми дітьми Джун і Холлі в Робін –хілл, його дружина вже померла, а син Джолі вчиться в Оксфорді. Сомс з племіником Веллом іде до Джоліона і просить його переконати Ірен дати йому розлучення. Ірен погоджується, але Сомс намагається повернути Ірен, бо все ще кохає її: шкода втратити дружину і жаль розлучитися з коханкою. Однак Ірен з презирством відкидає його пропозицію і їде в Париж. Джоліон їде за нею, щоб захистити її від Сомса, між ними виникають романтичні стосунки. А Сомс, щоб мати підстави на розлучення, починає стежити за Ірен з допомогою детектива. Зрештою, Сомс розлучається з Ірен, одружується з Анет і в них народжується дівчинка – Флер.

Донька Джоліона молодшого, Холлі закохується у сина Уініфрід Велла. Джолі, брат Холлі, проти їх роману. Але тут починається англо-бурська війна, помирає королева Вікторія. Джолі та Велл ідуть в армію. Невдовзі Джолі помирає від дизентерії. Джун їде в Африку як сестра- милосердя. Холлі та Велл одружуються, залишаються там після завершення війни, купляють ділянку землі, Велл розводить коні і має з того прибуток. Джоліон молодший одружується з Ірен і живе у Робін-хіллі. Джемс Форсайт помирає.

„Пробудження”

Джун повернулася в Робін-хілл після закінчення англо-бурської війни. Невдовзі у Ірен і Джоліона молодшого народився син – Джон. Вони дуже люблять одне одного та свого хлопчика Малого Джона ніколи не карають.Коли йому виповнюється сім років, батьки наймають для нього гувернантку, яка дає йому уроки арифметики та географії. Мама вчить сина грати на роялі. Джон не дуже любить вчитися, але читає книжки про пригоди Тома Соєра і Гекельберіфіна та лицарів круглого столу.

Одного разу Ірен та Джоліон молодший поїхали у відпустку до Ірландії на п’ять тижнів, а Джон залишився вдома під опікою Джун і няні. Якось Джон провинився і няня покарала його, примусивши деякий час лежати на спині, після цього він дуже образився на неї. Так, він вперше проявив характер Форсайта. Холлі та Велл ненадовго приїжджали в Робін-хілл. Малий Джон нудьгував без батьків, тому дуже зрадів, коли вони повернулися додому.

„Здається в найм”

Джун, донька Джоліона-молодшого, відкриває в Лондоні картинну галарею, в якій виставляє картини художників-початківців.

Естер та Джулія вже померли і зі старшого покоління Форсайтів живе лише Тімоті, якого доглядають кухарка Джейн та покоївка Смізер, йому вже 91 рік і він цікавиться лише їжею та своїм заповітом.

Сомс з дружиною Анет та двадцятирічною донькою Флер живе у своєму будинку в Мейплдерхейм.

Джоліону-молодшому вже сімдесят років і він живе в Робін-хіллі з Ірен та сином Джоном, якому виповнилося двадцять років. На одній з виставок в галареї Джун, Флер познайомилася з Джоном. Коли вона спробувала дізнатися, хто він такий, то батько їй пояснив, що він далекий родич і наші сім’ї давно ворогують.

Велл та Холлі продають свою ферму в Африці, живуть у маєтку Сасексі розводять скакових коней. Запрошують до себе Флер та Джона, які полюбили одне одного, але не знають історії Сомса та Ірен і ворожнечі між сім’ями. Щоб розлучити їх, батько відсилає Джона в Італію, проте вони продовжують зустрічатися таємно. Флер пропонує Джону таємно одружитися, хоча Джон вважає, що це не чесно стосовно батьків.

Джоліон молодший помирає. Джон не одружується з Флер, не хоче зрадити сімейні традиції, хоч йому та Ірен вже відомі причини ворожнечі їх сімей. Флер одружується з Майклом Монтом, другом батька та їде в Іспанію. Проте незважаючи ні на що, продовжує кохати Джона. Імоджин, донька Уініфрід, стала дружиною Джека Кардігана.

Будинок старого Тімоті продають на аукціоні. Анет їде до матері у Францію, а будинок у Робін-хіллі, в якому знов ніхто не живе, здається в найм.

Автор змальовує поступовий занепад родини Форсайтів та ідеалів приватних власників. Таким чином показано «зворотний бік» накопичення статків без засад моралі та людяності.

Відгук про роман Федора Достоєвського «Злочин і кара»

За жанром це – філософський роман, психологічний роман. В тексті проаналізовано цілу низку морально етичних проблем. А саме: чи має право одна людина свідомо позбавляти життя іншу людину? Складні докори сумління головного героя Родіона Раскольнікова – від скоєння жахливого злочину вбивства, до каяття; проблема моралі, добра і зла.

Однією з головних проблем у романі є несправедливість суспільного ладу, злидні. Роман належить до літературного напряму реалізм. Достоєвський пише про життя бідних людей, труднощі з якими вони стикаються щодня, намагаючись вижити. Проблема моральності турбує письменника. Спочатку, бідний студент Родіон Раскольніков вважав гроші головним життєвим пріоритетом. Письменник показує згубний вплив грошей на особистість. Саме гроші, на думку письменника, формують нерівність та аморальність у суспільстві.

Достаєвський глибоко аналізує внутрішні психологічні переживання людини, що вчинила вбивство.

Сюжет розгортається навколо головного героя, Родіона Раскольникова, в голові якого дозріває теорія злочину. Раскольников сам дуже бідний, він не може сплатити не тільки навчання в університеті, але й власне проживання. Мати і сестра його теж бідні; незабаром він дізнається, що його сестра (Дуня Раскольникова) готова вийти заміж за людину, яку не любить, заради грошей, щоб допомогти своїй родині. Це було останньою краплею, і Раскольников здійснює навмисне вбивство старої лихварки і вимушене вбивство її сестри, свідка. Але Раскольников не може скористатися краденим, він ховає його. З цього часу починається жахливе життя злочинця. Тонкий психологізм, осмислення вчинку детально передає Федір Достоєвський.

Письменник спонукає читача до думки про те, що Раскольников не був маніяком з паталогічною жагою крові.

Захоплення кров’ю властиве людям аморальним, катам за природою. Катом Раскольников вважав дійсність та обставини у яких змушений жити та діяти.

Вважаю, що людина завжди має вибір – стати на бік добра чи залишитися на боці зла, і кожен вирішує для себе цю дилему.

Роман «Злочин і кара» дуже багатогранний. Сприйняття тексту може змінюватися від одного прочитання до іншого. Книгу варто перечитувати та осмислювати.

Відгук про роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея»

Художник Безіл Голуорд створив портрет вродливого юнака Доріана Грея, який здавався йому досконалою істотою. Працюючи над портретом, художник вкладає в нього всю свою душу, щоб передати не тільки зовнішню красу, а й духовний світ юнака. Портрет став відображенням душі свого прототипу. Лорд Генрі пробуджує у Доріані заздрість до вічної краси і молодості свого портрета »…. Якби це я міг лишатися вічно молодим, а старішав – портрет, я віддав би за це саму душу». Він спровокував Доріана на постійне прагнення дозволених і недозволених насолод, які тепер стали сенсом його життя.

Зустріч і дружба з Доріаном мають фатальні наслідки для оточуючих: самогубства, тюремні вироки, смерті. «кажуть, що близькість до вас псує кожного, і що досить вам заявитись у дім, як слідом приходить ганьба» – з сумом говорить Безіл.

Портрет, який раніше був відображенням зовнішньої вроди юнака, тепер став дзеркалом його душі. Безіл закликає Доріана до молитви та каяття, але юнак вбиває друга. Автор показує зовнішню красу, і потворність внутрішнього світу головного героя, у цьому полягає ідея аморальності краси Доріан перестає відгукуватись на події реального життя. Навіть звістка про самогубство закоханої в нього артистки не справляє на нього особливого враження. Так О. Уайльд пропагує ідею відстороненості від реальності. Він вважає, що: «Необхідно стати глядачем власного життя, щоб уникнути страждань у зіткненні з брутальною дйісністю « Сібіла Вейн пристрасно закохана у Доріана не може зображати образи на театральній сцені і саме тому втрачає його кохання. Юнака цікавило лише її артистичне вміння, а не внутрішній світ дівчини.

„Портрет Доріана Грея» – поєднання піднесеного і буденного, романтичного та реального.

Відгук про роман Льва Толстого «Анна Кареніна»

За жанром «Анна Кареніна» – соціальний роман, роман про кохання. Книга належить до літературно художнього напряму реалізм. В романі зображено складне становище жінки у суспільстві.

В образі Анни передано глибокі внутрішні переживання жінки, що почувається самотньою у великому розкішному маєтку, що став для неї «золотою кліткою». Для її чоловіка головне – кар`єра, а вона прагне відвідувати вишукані вечірки, бувати у світському товаристві. Саме тому, роман та любощі з офіцером Вронським стають для жінки віддушиною, ковтком свіжого повітря. Кавалер її обожнює, дарує квіти, дорогі подарунки, вони відвідують разом світські вечори.

Однак, Анна вважала, що Вронський кохає іншу жінку і розлюбив її. До певної міри, вона покінчила життя самогубством, щоб залишити та викликати у Вронського почуття провини, вона хотіла, щоб Вронський каявся та жалів її. Але, думаю, що це лише один із багатьох мотивів, що став поштовхом до фатального фіналу. Толстой змальовує суперечливі внутрішні переживання в душі жінки. Перед читачем розкривається витончений психологічний аналіз внутрішнього стану героїні.

У стосунках із Вронським Анна не отримала такого бажаного спокою та гармонії. Чоловік розлучив її з сином, суспільна мораль засуджувала її роман із Вронським.

Анна почувалася знедоленою иа самотньою без друзів та сина. Вронський був для неї цілим світом. Жінка була ладна заради нього на все, вона розуміла, що він був змушений обставинами подати у відставку. Жінка бачила, що кожен її наступний вчинок завдає коханому та його близьким ще більшого болю. Її власне внутрішнє почуття вини стало головною причиною самогубства.

Роман дуже багатогранний та неоднозначний.

Сприйняття тексту може змінюватися від одного прочитання до іншого, а також залежно від віку читача.

Очевидно, що школярі сприйматимуть цю книгу інакше, ніж людина зрілого віку, що має більше життєвого досвіду.

Чоловіки та жінки також можуть сприймати роман «Анна Кареніна» по різному, залежно від світоглядних позицій.

Книга варта уваги та часу на її прочитання та осмислення.

Відгук про роман Миколи Гоголя «Мертві душі»

Думаю, що роман М. Гоголя «Мертві душі» є дуже актуальним зараз, оскільки зображає різні типи характерів людей, їхні дії та поведінку в конкретних життєвих ситуаціях. Певне кожна людина «впізнає себе» в персонажах Гоголя, певні конкретні риси характеру. Саме в цьому узальненні проявилася майстерність таланту письменника. За початковим задумом письменника «епічна поема» повинна була складатися з трьох томів. Було опубліковано лише том 1.

Другий том письменник спалив власноруч, оскільки, на думку дослідників творчості, «був невдоволений написаним». Варто наголосити, що письменник дуже захоплювався «Божественною комедією» Данте.

Поема «Мертві душі», за задумом її автора мала бути написаною у трьох частинах, які композиційно нагадували б про три частини «Божественної комедії», тобто «Пекло», «Чистилище» та «Рай».

На жаль, Гоголь встиг створити повністю лише першу частину свого безсмертного твору. Можна вважати, що перший том «Мертвих душ» є відповідником «Пекла» у Данте.

Подорож, яку здійснює Павло Чичиков, нагадує про подорож Данте Аліг’єрі колами пекла.

Читач, ніби стає відвідувачем музею воскових фігур чи то анатомічного театру. Микола Гоголь з наснагою розтинає мертві душі поміщиків – скоробагатьків, щоб показати світові їх моральну та інтелектуальну ницість, цинізм, підлість.

При уважному читанні «Мертвих душ» насправді вжахнешся, адже ці типи людей не лишилися в XIX столітті, а спокійно перейшли вже до XXI. У цьому ще одна з жанрових особистостей поеми: Гоголь нібито пише сатиру, але насправді зводить мури епічної поеми, де кожний герой уособлює якийсь із так званих вічних характерів

У композиції «Мертвих душ» особливе значення мають ліричні відступи. Це – думки автора про високе призначення людини, про долю Батьківщини й народу, які протиставлені похмурим картинам російського тогочасного життя.

Як випливає із розповіді викладачки курсу, Микола Васильович написав свій роман в Італії, а отже відтворював типи характерів персонажів із власної пам`яті, що доводить важливість «колективного несвідомого», яке так, чи інакше впливає на поведінку персонажів та їх дії, наслідки цих дій у певних конкретних життєвих ситуаціях та обставинах

Для розвитку зарактерів персонажів притаманний принцип градації в написанні твору (один герой гірший за іншого. Манілов – майже позитивний герой, його ввічливість нудотно-солодка, у порівнянні з Плюшкіним характер Манілова багато в чому навіть виграє).

Назва «Мертві душі» є символічною, оскільки в характерах персонажів, як наприклад, Коробочка, Чичиков, закладена ідея невгамовного прагнення до накопичення – «людина-коробочка». Ця, риса, здебільшого свідчить, про те, що матеріальні цінності є важливішими для людини, ніж цінності духовні. Така людина є «мертвою», читай «черствою» духовно. Тому й назва книги «Мертві душі».

Хіба мало в сучасній Україні та світі таких людей, котрі заради власного збагачення нехтують моральними принципами та цінностями?

Книга просто вражаюче актуальна зараз. Її варто прочитати та осмислити кожному!

Відгук про монографію Наливайка Д. С. «Україна очима Заходу»

Мене завжди цікавило питання, як Україну сприймають у країнах Європи, через призму літератури та книг, культури, не лише матеріальних, але й духовних цінностей. Саме тому обрав для рефлексивного відгуку мнографію Д. С. Наливайка «Україна очима Заходу».

Думаю, що книга не заслужено мало досліджена. У відкритому доступі про неї дуже мало інформації, а якщо і є, то лише у вузькоспеціалізованих дискусіях фахвців літературознавців, культурологів, етнографів.

Широке коло читачів ще має відкрити для себе цю книгу, усвідомити її важливість для сьогодення та того етапу становлення на якому перебуває Україна зараз.

Перед читачем дуже грунтовне дослідження іноемних джерел та свідчень про Україну та наш народ. По суті, це – літературознавче дослідження сприйняття України в Західній Європі у XI – XVIII ст.

Дмитро Наливайко проаналізував величезну кількість джерел того часу, щоб висвітлити різні аспекти життя різних верств населення та особливості сприйняття образу України, очима інрземців, які приїжджали або подорожували цією територією.

Як пише автор книги у висновках до видання «найбільший інтерес на Заході в XVI-XVIII ст. викликала бурхлива соціально-політична історія України, невтомна боротьба «країни козаків» за національне й соціальне визволення. Але поряд з тим у західних джерелах знаходить широке відображення мирне життя українського народу, його хліборобський життєвий уклад і заняття, його побут і звичаї. Ці джерела містять багатий етнографічний і соціологічний матеріал, який ще належною мірою не використаний нашою наукою. Пам’ятки західноєвропейської україніки багаті на реалії повсякденного життя різних верств народу, на те, що було «нормою» цього життя і проходило повз увагу вітчизняних авторів. Але якщо матеріальна культура українського народу знайшла в цих джерелах широке й докладне відображення, то його духовна культура посіла в них набагато скромніше місце. Починаючи з другої половини XVI ст., в західних джерелах проявляється зацікавлення пам’ятками давньоруської культури, зокрема архітектурою київських соборів і церков.

З кінця XVII ст. починають зустрічатися захоплені відгуки про українські народні пісні й музику та спроби їх характеристики; більш стабільним стає цей інтерес в другій половині XVIII ст. В багатьох західних пам’ятках кінця XVII й XVIII ст. йдеться про «університет у Києві», тобто Києво-Могилянську академію, і зазначається її визначна роль у розвитку української культури й культури всього східнослов’янського регіону.

Літературознавець – дослідник аналізує мемуари, листи, описи мандрівників, їх рефлексії, оцінки, враження та багато інших документів та свідчень.

Книга повинна стати предметом дослідження в оглядах читачів, адже кожний читач звертатиме увагу на різні аспекти: Когось більше цікавить історія, когось література, а інших читачів – дослідження сприйняття архітектури або музичного мистецтва.

Вважаю, що кожний, хто читатиме цю наукову працю Наливайка Д. С. не лише розширить власний кругозір, збагатить світогляд, а й зрозуміє як проявлявся інтерес до України у світі в минулому, її пам`яток архітектури, культури, історії, відкриє для себе витоки менталітету українців як самодостатньої, волелюбної нації, котра готова захищати рідну землю до останнього подиху, останньої краплі крові.

Словом, кожен знайде на сторінках цієї книги багато цінної інформації, що допоможе краще усвідомлювати себе як громадянина, члена громади та суспільства.

Прочитання праці «Україна очима Заходу» це – гарний шлях повернення до власної національної пам`яті, історії, культури без перекручувань, фальсифікацій, «білих плям», які ще потрібно досліджувати, аналізувати, осмислювати.

Довідка про курс «Особисте і суспільне у призмі класичних текстів»

Онлайн курс «Особисте та суспільне у призмі класичних текстів» доступний безкоштовно на дистанційній платформі громадянської освіти в Україні «».

До курсу може долучитися кожен охочий. Для цього, достатньо зареєструватися на сайті. Процес реєстації дуже легкий та зрозумілий. Зареєструватись на платформі ВУМ можна .

Пройти та підписатись на курс онлайн можна .

Про автора курсу: Тетяна Дзядевич на даний момент працює на кафедрі слов’янських і балтійських мов та літератур в Ілінойському університеті м. Чікаго. До цього вона викладала в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» та Інституті релігійних наук Св. Томаса Аквінського. Близько десяти років була редактором і автором культурно-суспільного відділу двотижневика «Католицький Вісник». Освіту здобувала в Україні та за кордоном. Учасниця багатьох міжнародних проектів у галузі гуманітаристики. Коло наукових зацікавлень: постколоніалізм, аксіологія, гендерні студії. Любить джаз, подорожі і добру компанію.

Ідея та координація курсу: Катерина Баценко – менеджер з навчання ВУМ online, менеджер міжнародних та академічних проектів kmbs.

Форма курсу: Курс відбувається у формі коротких відеолекцій, які можна прослухати у будь-який час. 35 занять (9 модулів)

Як зазначає викладач Тетяна Дзядевич на сторінці курсу:

«пропонований курс – запрошення до прочитання класичних філософських та літературних творів, які мали вплив на розвиток громадсько-політичної свідомості модерного суспільства».

Мета курсу: Ознайомлення з текстами філософської та літературної класики, фокусуючись на таких питаннях як «держава», «суспільство», «громада», «особа», «свобода», «вибір», «право», «обов’язок» тощо. По завершенню курсу ви знатимете основні тексти західноєвропейського канону, котрі вплинули на формування концепту громадянської свідомості. Простіше кажучи, ви знатимете тексти, які можуть допомогти стати кращими громадянами, або сформувати власну громадянську позицію.

Тексти, обрані до цього курсу, належать до «західного канону», хоча підбірка не є канонічною у тому сенсі, що курс авторський і відображає моє власне бачення корисної для роздумів літератури. Я також не стверджую, що моя інтерпретація є стовідсотково неомильною. Цей курс, радше, пропозиція, ніж проголошення істини. Всі тексти перекладені українською або російською мовами і є легкодоступними у мережі Інтернет, книгарнях чи бібліотеках.

Я свідомо не включаю жодної додаткової критичної або історичної літератури, заохочуючи ознайомитися із першоджерелами. Сподіваюся, що у разі виникнення інтересу до предмету, ви самостійно продовжите мандрівку класичними творами, а також контекстами навколо цих текстів. Список далеко не повний, але дає певне уявлення про те, яким чином розвивалася критична (від «критичне мислення», а не «літературна критика») думка західноєвропейського наративу. Крім того, враховуючи сучасну українську ситуацію, я вирішила долучити кілька текстів, які не входять до західноєвропейського канону, але є важливими для розуміння нашої (української) ситуації тут і тепер.

Курс складатиметься із тематичних блоків. Ви матимете можливість обговорення текстів на онлайн платформі. Також маєте моральний обов’язок написати одну сторінку підсумку – читацького відгуку на кожний тематичний блок, включений у курс.

Залікова робота – написати дві сторінки довільного есе, які тексти для вас були найбільш корисними і чому».

Далі – кілька слів про враження студента після завершення курсу:

Дякую викладачці курсу шановній пані Тетяні Дзядевич за індивідуальну перевірку моєї підсумкової роботи та цікаві відеолекції про книги, що спонукають до роздумів.

Щиро вдячний керівникові навчальної платформи ВУМ online, Відкритий Університет Майдану, пану Остапу Стасіву та менеджеру з навчання пані Катерині Баценко за оперативну допомогу у владнанні технічних нюансів, всі роз`яснення, оперетивну взаємодію, відповіді на запитання і консультації в процесі навчання.

Навчатися на курсі було захоплююче та продуктивно. Написання рефлексивних відгуків на прочитані книги найбільше мені сподобалося, тому що дало можливість отримати нові знання про розвиток суспільства, місце та значення важливих літературних текстів, що мають визначальний вплив на формування громадянського суспільства в Україні, дають змогу краще та глибше проаналізувати та зрозуміти особливості сприйняття та самоусвідомлення українців, як нації відповідальних громадян з багатогранною історією та культурою.

… Про всі цікаві книги, які ще варто осмислити та прочитати, складно сказати, то ж попереду найцікавіше. Адже було запропоновано для творчого читання 25 художніх книг і кожна з них – об`єкт дослідження та насолода для читання у будь-який час доби, за першої ліпшої нагоди…

«Відкритий університет Майдану» – це завжди нові можливості для професійного та особистісного зростання!

Цю статтю підготовлено на основі підсумкової роботи курсу.

Опубліковано на сайті «Мислене древо» 10 лютого 2021 р.