Некрополь Херсонеса
Ольговський С.Я.
Як і в інших античних містах, херсонеський некрополь розміщувався за міськими стінами, тому поховання кінця V — першої половини IV ст. до н.е. виявлені ще К.К. Косцюшко-Валюжиничем в районі, де пізніше було відкрито античний театр. Після будівництва нової захисної стіни у кінці IV — початку III ст. до н.е. змінюється і місцезнаходження некрополя.
Поховання здійснювались в простих ямах, викопаних у материку. Частина похованих лежала на спині, частина на боці. Сталої орієнтації нема, але переважає східна, північно-східна і південно-східна. Близько 40% поховань виявились скорченими. Єдиної точки зору відносно цих поховань нема. Були здогадки про їх належність таврам, поселення яких існувало на місці Херсонесу, таврам — рабам херсонеситів, грекам. Дітей, як правило, ховали в амфорах, які клали горловиною на схід. Більшість могил безінвентарні, але іноді зустрічається чорнолакова, іонійська розписна та червоноглиняна кераміка, особисті прикраси.
В елліністичну добу вводиться обряд тілоспалення і надалі він відігравав досить суттєву роль в поховальній обрядності. Зникає він лише з розповсюдженням християнства. Під урни використовували різний посуд: керамічні і бронзові гідрії, глиняні і свинцеві урни з кришками, червоноглиняну кераміку. Іноді урни обкладались камінням, або ставились в склепи, де робились спеціальні ніші.
В елліністичну добу ускладнюється конструкція могил із тілопокладенням, їх обкладали черепицею, а іноді її ставили над могилою у вигляді двоскатного даху. Іноді бокові стінки могили обкладали камінням. Небіжчика клали на спину, головою на північ або на схід. Серед поховального інвентарю — посуд з їжею та питвом, прикраси, монети.
Над могилами ставили пам’ятники: довгі, витягнуті стели, на яких вибито ім’я небіжчика і зображення речей, притаманних його фаху. Іноді ставились невеликі антропоморфні зображення, ймовірно, розписані, або вапнякові плити з рельєфним зображенням померлого або сцен загробної трапези.
В римський час, окрім ґрунтових могил і поховань в урнах, з’являються підбійні могили, що пояснюється появою в Херсонесі представників сармато-аланських племен. Особливо збільшується кількість підбійних могил у III–IV ст. н.е. З’являються склепи з похилими дромосами, які ведуть у поховальну камеру, вирубану в скелі. Померлого клали на пристінні кам’яні останці. Серед могил римського часу виділяються склепи з кам’яними стінами і двоскатним дахом, в яких містились поховання в урнах. Цікавість викликає склеп 1013, складений із бутового каміння. Вхід до нього закритий плитою, внутрішні стіни поштукатурені, зверху влаштовано огороджений майданчик з лавами. В склепі було здійснено 16 поховань — 7 тілопокладень і 9 тілоспалень в урнах, декілька з них стояли на підлозі. У центрі знаходився кам’яний саркофаг, витесаний з монолітної брили і накритий двома плитами. Одне поховання було здійснено у свинцевій труні. В склепі виявлено багато речей: золоті персні, накладки на очі і губи, бронзовий світильник, скляний посуд, монети. В цьому родинному склепі здійснювались поховання з І по ІІІ ст. н.е.
У перші століття змінюється характер надгробних пам’ятників, зникають вузькі стели і надгробні споруди, надгробки стають більш скромнішими. Це вапнякові плити невеликих розмірів, прямокутної форми з рельєфним зображенням померлого і написом. Так ховали і померлих в Херсонесі римських солдат. Разом з тим з’являються мармурові саркофаги з рельєфними зображеннями, мармурові портретні надгробки, що є свідченням майнової диференціації в місті. В римський час територія некрополя розширюється.