Планування та забудова міста

Ольговський С.Я.

Перші грецькі поселенці оселились у північно-західній частині городища, звідки на протязі класичного періоду (V–IV ст. до н.е.) поступово розширювали кордони міста в західному і південно-західному напрямку, охоплюючи і узбережжя Карантинної бухти. Слідів забудови часів заснування міста в Херсонесі не виявлено, але у північно-західній частині було виявлено рештки житлових будинків IV ст. до н.е., збудованих із дрібних брил вапняку на глиняному розчині прямо на скелі, культурний шар яких містив кераміку IV, і VI–V ст. до н.е. Крім того, іонійську кераміку V ст. до н.е. було виявлено при розкопках захисної стіни і некрополя на Північному березі. Це дало В.Д. Блаватському підставу говорити про існування на місці Херсонеса іонійської морської станції, на місці якої виник емпорій.

Де проходила вся лінія захисних укріплень V — початку IV ст. до н.е., поки невідомо, але за місцезнаходженням найдавнішого некрополя і керамічних звалищ, в яких знайдено червонофігурну кераміку кінця V–IV ст. до н.е., можна окреслити межі міста на той час. Площа становила 10–12 га, а територія, яка увійшла в межі міста пізніше, була частково зайнята некрополем, рештки якого віднайшов К.К. Косцюшко-Валюжинич в 1890 р. у південній частині міста, а потім Г.Д. Білов на Північному березі.

Вже на кінець IV — початок ІІІ ст. до н.е. площа міста розширюється до 24–26 га. Міські стіни цього часу проходили близько від лінії середньовічних стін, які окреслюють максимальні розміри міста. Фіксується чітке планування з прямокутною мережею вулиць. Вулиця "Головна" шириною 6 м і довжиною 900 м, розміщена повздовжно і вимощена камінням. Вона перетинала місто з південного заходу на північний схід і закінчувалась площею, викладеною кам’яними плитами. Під вуличною вимосткою проходили канали, вибиті в скелі і частково викладені кам’яними плитами. Канали збереглись і на інших вулицях, а їх виходи зафіксовані у стінах міста. Повздовжних вулиць було до восьми, а поперечних — 20. Їх ширина становила близько 4 м. Всі вони були вимощені дрібним камінням і черепками. В східній частині міста, ближче до центру знаходилась велика площа. Прямокутне планування міста зберігалось до його загибелі.

У північному районі відкрито десять кварталів елліністичного часу — кожний площею 52 ? 26 м. Декілька кварталів мали менші розміри (27 ? 24 м). Квартал, як правило, складався із чотирьох будинків, іноді — з двох. Водопроводу в елліністичний час не було, воду брали з колодязів або збирали у цистерни, які були у кожному будинку. Знайдено міські ворота кінця IV — початку ІІІ ст. до н.е. Біля них знаходилась напівкругла башта, яка, ймовірно, була призначена для їх захисту. В межах міста, за воротами знаходився великий прямокутний будинок, який простояв від межі IV–ІІІ ст. до н.е. до перших віків нашої ери. На головній вулиці у північно-східній частині міста у другому кварталі було знайдено руїни великого будинку, стіни якого були викладені із гарно оброблених вапнякових блоків. Наймовірніше він мав громадське призначення, можливо належав органам самоврядування. В центрі міста розміщувався монетний двір. Збереглось його підвальне приміщення з масивними стінами. Посередині — коридор з боковими приміщеннями. В одному з них було виявлено 42 кругляки-заготовки для карбування монет, а у північно-східній частині знаходилась плавильна піч.

У південній частині міста, біля міських воріт, на схилі глибокої балки було відкрито театр з орхестрою і скеною, збудований у ІІІ ст. до н.е., перебудований у І ст. н.е. В римську добу театр вміщував до 3000 глядачів, а перестав діяти у другій половині IV ст. н.е.

В різних частинах міста розкопано залишки житлових будинків: на головній вулиці в VII кварталі відкрито приватний будинок з перістильним подвір’ям, один приватний будинок межі IV–III ст. до н.е. відкрито в західній частині міста; але найбільше будинків ІІІ–ІІ ст. до н.е. відкрито в північній частині. Розміри їх різні 13?13 м, 22?23 м. В одному з будинків знаходилась домашня лазня з мозаїчною підлогою. Цікавий також будинок Аполлонія (15?12 м), який займав північну частину ХІХ квартала. Він складався з подвір’я з цистерною, з’єднаного з вулицею коридором, і декількох приміщень. Одне кутове приміщення було житлом для слуги, а в іншому знаходився складений з каменю жертовник і багато речей: 40 грузил, кам’яні ваги, різноманітний посуд, світильники, чотири теракотові жертовники і теракотові статуетки. В будинку знайдені також форми для їх виготовлення. Крім того, у північному районі знайдено торгівельні ряди — приміщення, які тягнулись від будинку з виноробнею до моря вздовж Х Поперечної вулиці.

Планування елліністичних будинків досить одноманітне. З вулиці на подвір’я, розташоване в центрі садиби, веде вузький коридор, житлові та господарські приміщення оточують подвір’я з усіх боків. На подвір’ї знаходився колодязь або цистерна, в яку з даху зтікала дощова вода, а також льох, вирубаний у материку. З подвір’я, вимощеного кам’яними плитами, тягнулися водостоки, складені із оброблених брил з жолобом. Підлога в приміщеннях ґрунтова із глиняною обмазкою, стіни штукатурені і прикрашені червоним або різнокольоровим розписом, дах — вкритий черепицею.

В Херсонесі і поза його стінами відкрито серію гончарних майстерень. У східній частині виявлено майстерню коропласта ІІІ ст. до н.е., а у північній частині відкрито будинок маляра з посудом для фарб.

З епіграфічних даних відомо, що у Херсонесі в перші століття нашої ери будували нові храми, які, нажаль, не збереглися; був перебудований театр. Мармурові та вапнякові капітелі та бази свідчать про багатство оздоблення будинків. В римський час зберігається геометричне планування міста, але, подекуди, розміри кварталів збільшуються за рахунок нових, більших за розміром будинків.

Найкраще досліджені будівлі римського часу на цитаделі, в південно-східній частині міста, огородженій захисними стінами, де розміщувався римський гарнізон, а також на Північному березі. На цитаделі були вулиці з водозливами, залишки палестри — будівлі для фізичних вправ, казарми та римські терми.

На Північному березі відкрито будинок винороба, який займав весь ХVIII квартал. На нижньому поверсі, призначеному для виробництва, знаходився майданчик, де давили вино, резервуари для соку, колодязь, комора, у якій стояло не меньше 20 піфосів. Другий поверх являв собою помешкання. На викладеному плитами подвір’ї розміщались два колодязі, цистерна для дощової води і льох, вирубаний у скелі.

В перші століття нашої ери збільшується кількість виробничих приміщень: цілий ряд будинків з рибозасольними цистернами, три гутні печі у Північному районі, нові гончарні печі. Крім того, у середньовічній “Базіліці 1935 р.” підлогу було викладено мармуровими плитами — стінками античних саркофагів, витесаними на місці. Все це свідчить, що Херсонес цього часу стає великим різногалузевим ремісничим центром.