10.3. Банківський нагляд як інструмент державного контролю в Україні

Брітченко І.Г.

Українська банківська система, як і переважна більшість банківських систем у країнах з розвинутою ринковою економікою, є дворівневою. Перший рівень належить Національному банку України, який виконує певні функції. Однією з найважливіших функцій Національ-ного банку є банківський нагляд. Другим рівнем банківської системи України є комерційні банки, які повинні дотримуватись нормативної бази, встановленої Національним банком.

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні, і статутний капітал у розмірі 10 млн грн, який є державною власністю і служить для забезпечення зобов’язань Національного банку України. Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 р., основною функцією центрального банку держави − Національного банку України − є забезпечення стабільності грошової одиниці − гривні. Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень − цінової стабільності.

Національний банк України відповідно до Закону України «Про Національний банк України» є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів.

Національний банк виконує наступні функції:

– Визначає та проводить грошово-кредитну політику відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики.

– Здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.

– Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.

– Встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів і майна.

– Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.

– Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

– Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

– Здійснює банківське регулювання та нагляд.

– Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках.

– Веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

– Здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів і ліквідаторів банку.

– Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування.

– Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

– Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

– Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами.

– Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.

– Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

– Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку.

– Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.

– Визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.

– Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Банківський контроль та нагляд на міжнародному рівні здійнюється Базельським комітетом з питань банківського нагляду. Базельський комітет з питань банківського нагляду – це комітет наглядових установ, заснований керівниками центральних банків країн-членів групи 10 у 1975 р. Він складається з представників вищого керівництва наглядових органів іцентральних банків Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембургу, Нідерландів, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки. Зазвичай його засідання відбуваються у Банку Міжнародних Розрахунків, у Базелі, де знаходиться постійний секретаріат.

Базельський Комітет з питань банківського нагляду розробив Основні принципи та Методологічні роз’яснення до Основних принципів, маючи на меті забезпечити підсилення глобальної фінансової системи. Недоліки та слабкі місця у банківській системі будь-якої країни, незалежно від того, чи є вона країною, що розвивається, чи економічно розвиненою країною, можуть створити загрозу фінансовій стабілності не тільки всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку. Базельський Комітет з питань банківського нагляду вважає, що застосування Основних Принципів ефективного банківського нагляду усіма країнами буде значним кроком на шляху до покращення фінансової стабільності у кожній окремій країні та в усьому світі, а також забезпечить надійний фундамент для поодальшого розвитку ефективних систем нагляду.

Основні принципи ефективного банківського нагляду, схвалені Базельським комітетом з питань банківського нагляду:

Цілі, незалежність, повноваження, прозорість та співробітництво: ефективна система банківського нагляду повинна мати чітко визначені обов`язки і цілі для кожного органу, задіяного у нагляді за діяльністю банків.

Дозволені види діяльності: дозволені види діяльності установ, які підлягають ліцензуванню і нагляду як банки, мають бути чітко визначені, а вживання слова «банк» у назвах має контролюватися якомога ширше.

Критерії ліцензування: орган, що здійснює ліцензування, повинен мати повноваження встановлювати критерії і відхиляти заяви від установ, які не відповідають встановленим стандартам. Процес ліцензування, як мінімум, має складатися з оцінки структури власності й управління банку та його розширеної групи, включаючи придатність і відповідність директорів і вищого керівництва, оцінки стратегічного й операційного плану банку, внутрішнього контролю і управління ризиками, а також прогнозованого фінансового стану, у тому числі капітальної бази. У разі, якщо пропонованим власником або материнською організацією є іноземний банк, необхідно отримати попередню згоду від органу нагляду країни походження банку.

Передача часток істотної участі: орган нагляду має повноваження розглядати і відхиляти будь-які пропозиції щодо передачі іншим сторонам часток істотної участі або контрольних пакетів акцій в існуючих банках, які знаходяться в прямому або опосередкованому володінні.

Основні придбання: орган нагляду повинен мати повноваження перевіряти за встановленими критеріями основні придбання чи вкладення банку, у тому числі організацію транскордонних операцій, підтверджуючи, що корпоративні утворення чи структури не наражають банки на небажані ризики або не перешкоджають ефективному нагляду.

Достатність капіталу: органи нагляду повинні встановлювати для банків розумні тавідповідні мінімальні вимоги щодо достатності капіталу, що відображають ризики, на які наражається банк, і визначати складові капіталу, зважаючи на його здатність покривати збитки. Принаймні для банків, які здійснюють міжнародну діяльність, ці вимоги не повинні бути нижчими, ніж встановлені Базельською угодою про капітал.

Процес управління ризиками: органи нагляду повинні перевідчитися в наявності у банків і банківських груп процедур для всебічного управління ризиками (включаючи відповідний контроль з боку Ради банку та вищого керівництва) для визначення, оцінки, моніторингу та контролю або зменшення усіх суттєвих ризиків, а також для оцінки їх загальної достатності капіталу по відношенню до їх профілю ризиків. Ці процеси повинні відповідати розміру та складності установи.

Кредитний ризик: органи нагляду повинні пересвідчитися, що у банках існує процес управління кредитним ризиком, який враховує профіль ризиків установи, а також є пруденційні принципи і процедури для визначення, оцінки, моніторингу та контролю кредитного ризику (включаючи ризик контрагента). Це має включати процедури надання кредитів і здійснення інвестицій, оцінку якості таких кредитів і інвестицій та поточне управління кредитним та інвестиційним портфелями.

Проблемні активи і резерви для відшкодування можливих втрат: органи нагляду мають бути переконані у тому, що банки встановлюють і дотримуються адекватних принципів і процесів управління проблемними активами та оцінки достатності резервів для відшкодування можливих втрат.

Обмеження на великі сумарні обсяги наданих кредитів (максимальний розмір ризику): органи нагляду повинні пересвідчитися у тому, що банки мають політику та процедури, які дають можливість керівництву визначати й керувати концентраціями у портфелі. Органи нагляду повинні встановлювати пруденційні ліміти для обмеження максимального розміру ризику щодо окремих осіб або груп пов’язаних осіб.

Кредитування споріднених осіб: з метою запобігання зловживанням при кредитуванні споріднених осіб (як у балансі, так і поза балансом) та вирішення питання конфлікту інтересів органи нагляду повинні встановити вимоги, щоб банки кредитували споріднені компанії і фізичних осіб з дотриманням принципу «на відстані витягнутої руки»; щоб здійснювався ефективний моніторинг такого кредитування; щоб приймалися належні заходи для контролю і зменшення ризиків; щоб списання таких кредитів відбувалося згідно зі стандартними принципами і процесами.

Ризик країни та ризик переказу: органи нагляду повинні пересвідчитися, що банки мають відповідні принципи та процеси для визначення, оцінювання, моніторингу та контролю ризику країни та ризику переказу при здійсненні міжнародної діяльності з кредитування й інвестування, а також для підтримання адекватних резервів для відшкодування втрат за такими ризиками.

Ринковий ризик: органи нагляду мають бути переконані у тому, що у банках існують принципи і процедури для ретельного визначення, оцінки, моніторингу та контролю ринкових ризиків; органи нагляду повинні мати повноваження щодо встановлення конкретних обмежень та/або спеціальних вимог до капіталу щодо ринкових ризиків, якщо на це є підстави.

Ризик ліквідності: органи нагляду повинні бути переконані в наявності у банків стратегії управління ліквідністю, яка враховує профіль ризиків установи поряд з пруденційними принципами й процесами для визначення, вимірювання, моніторингу та контролю ризику ліквідності, а також для управління ліквідністю на щоденній основі. Органи нагляду вимагають від банку наявності планів на випадок непередбачених обставин для вирішення проблем з ліквідністю.

Операційний ризик: органи нагляду мають пересвідчитися в наявності у банків принципів і процедур управління ризиками для визначення, оцінювання, моніторингу та контролю/зменшення операційного ризику. Ці принципи і процедури мають відповідати розміру та ступеню складності діяльності банку.

Процентний ризик у банківській книзі: органи нагляду мають пересвідчитися в наявності у банків ефективних систем для визначення, оцінювання, моніторингу та контролю процентного ризику в банківській книзі, включаючи чітко визначену стратегію, яка затверджена Радою і впроваджується вищим керівництвом банку; вони мають відповідати розміру та складності діяльності банку.

Внутрішній контроль і ауди: органи нагляду мають пересвідчитися в наявності в банках систем внутрішнього контролю, що є адекватними їх розміру та складності діяльності. Вони повинні включати чіткі механізми делегування повноважень і відповідальності; відокремлення функцій, пов’язаних із прийняттям банком на себе зобов’язань, виплатою його коштів та обліком його активів і зобов’язань; перевірку цих процесів; захист активів банку та відповідні незалежні функції внутрішнього аудиту і перевірки відповідності встановленим вимогам для визначення дотримання цих процедур контролю, а також чинних законів і нормативно-правових актів.

Фінансові зловживання: органи нагляду повинні пересвідчитися в тому, що банки мають належні принципи та процедури, включаючи жорсткі правила «знай свого клієнта», які сприяють встановленню високих етичних і професійних стандартів у фінансовому секторі та запобігають навмисному чи ненавмисному використанню банку для здійснення злочинної діяльності.

Підхід до наглядової діяльності: система ефективного банківського нагляду вимагає від наглядових органів належного розуміння операцій, здійснюваних кожним окремим банком і групою банків, а також банківською системою в цілому, з концентрацією уваги на її безпеці, надійності та стабільності.

Методи нагляду: ефективна система банківського нагляду повинна складатись з певних форм виїзного та безвиїзного нагляду, а також передбачати регулярні контакти з керівництвом банків.

Наглядова звітність: органи нагляду повинні мати засоби збору, розгляду та аналізу статистичної та іншої звітності банків, що подається до органу нагляду, на неконсолідованій і консолідованій основі, а також засоби незалежної перевірки достовірності цієї інформації шляхом проведення виїзних перевірок або залучення зовнішніх експертів.

Бухгалтерський облік і розкриття інформації: органи нагляду повинні пересвідчитися в тому, що кожний банк належним чином здійснює бухгалтерський облік операцій відповідно до положень та практики ведення бухгалтерського обліку, що широко застосовується в світовій практиці, та оприлюднює на регулярній основі фінансову звітність, яка достовірно відображає його фінансовий стан і прибутковість.

Повноваження органів нагляду щодо застосування виправних дій: органи нагляду повинні мати у своєму розпорядженні адекватні наглядові заходи для застосування своєчасних виправних дій. Ці заходи передбачають можливість там, де це потрібно, відкликати банківську ліцензію або надати рекомендації щодо її відкликання.

Консолідований нагляд: важливим елементом банківського нагляду є здатність органів нагляду здійснювати нагляд за банківською групою на консолідованій основі, проводячи адекватний моніторинг і там, де це потрібно, застосовувати відповідні пруденційні норми щодо усіх аспектів діяльності, що здійснюється групою у міжнародному масштабі.

Відносини між наглядовими органами країни походження та країни перебування: консолідований нагляд з урахуванням закордонної діяльності потребує співпраці та обміну інформацією між органами нагляду країни походження та різними іншими органами нагляду, що залучені до цього, головним чином з органами банківського нагляду країни перебування. Органи банківського нагляду повинні вимагати здійснення іноземними банками операцій у відповідній країні з дотриманням тих самих стандартів, які застосовуються до національних установ.

Ефективна система банківського нагляду повинна базуватися на ряді зовнішніх елементів або передумовах. Ці зовнішні елементи включають:

– надійні та стабільні макроекономічні принципи;

– добре розвинуту державну інфраструктуру;

– ефективну ринкову дисципліну;

– механізми для забезпечення відповідного рівня системного захисту (або державну систему захисту).

Основні терміни і поняття

Контроль банківських процесів, механізми регулювання, еконо-мічні умови функціонування банківської системи, технології створення банківського капіталу, державні технології регулювання, ефективність функціонування структур маркетингу комерційного банку, витрати на маркетингову структуру комерційного банку, банківський нагляд, центральний банк, функції Національного банку, Базельський комітет з питань банківського нагляду, основні принципи ефективного банківського нагляду.

Запитання для самоконтролю

Чому потрібен контроль у банківському маркетингу?

Яку роль у банківському маркетингу відіграє контроль технології створення реального капіталу?

Як визначити ефективність функціонування маркетингової структури банку?

Які фактори впливають на ефективність маркетингової структури комерційного банку?

Що відноситься до витрат структури маркетингу банку?

Як здійснюється банківський нагляд в Україні?

Які функції виконує Національний банк України?

Яка головна функція Національного банку України?

Як здійснюється банківський нагляд на міжнародному рівні?

Які основні принципи ефективного банківського нагляду?