Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

2.3. Регіональні аспекти у формуванні та функціонуванні банківського капіталу

Брітченко І.Г.

Банківський маркетинг охоплює всі аспекти функціонування банківського капіталу. Він показує, що регіональна банківська система, яка володіє унікальними механізмами створення, розподілу та збільшення капіталу, сама по собі без підприємств-виробників товарів і послуг не створює реальних матеріальних благ і ресурсів. Банківський капітал є грошовим еквівалентом існуючого у сфері матеріального виробництва реального капіталу. Сама по собі банківська система не є виробником ВВП, не може задовольняти матеріальні потреби населення і регіону.

Банківська система – це фінансовий механізм, що забезпечує рівень розвитку суспільного виробництва в обсязі, адекватному економічним, організаційним, інтелектуальним і сировинним можливостям регіону. Разом із тим, розвиток механізмів створення реальних (матеріальних) благ для населення в умовах науково-технічного прогресу і ринкових відносин неможливий без функціонування регіональної банківської системи, що не є безпосереднім виробником реальних (матеріальних) благ. В умовах, коли, з одного боку, розвиток виробництва матеріальних благ неможливий без регіональної банківської системи, а з іншого боку, ця система, що не виробляє матеріальних благ, має унікальні технології створення і збільшення капіталу без безпосередньої прив’язки до процесів реального суспільного відтворення, виникає протиріччя.

Суть даного протиріччя полягає в єдності процесу суспільного відтворення з регіональною банківською системою і можливості непов’язаного самостійного функціонування (створення і множення) і конкурування банківського капіталу та капіталу підприємств-виробників реальних матеріальних благ, тобто валового внутрішнього продукту. У цій конкурентній боротьбі банківська система має ряд істотних переваг, основними з яких є:

– можливість банківської системи впливати на розподіл ресурсів підприємств регіону в значно більшому ступені, ніж підприємства здатні впливати на розподіл ресурсів у банківській системі та регіоні;

– процес створення і збільшення капіталу підприємств регіону в реальному секторі економіки обмежений часовим і технологічним циклом виробництва матеріальних благ. Регіональна банківська система не має такого обмеження і має практично безперервну технологію створення капіталу;

– регіональні банківські технології забезпечені об’єктивними механізмами збереження і збільшення капіталу, гарантовані всією економічною системою ринкової економіки. Технології підприємств забезпечені лише кон’юнктурою на вироблений асортимент товарів і послуг підприємства, тобто є більш ризикованими.

Аналогічно до закону про збереження енергії (матерії) в природі, капітал як абсолютно матеріальна категорія так само підкоряється якомусь закону про збереження капіталу в регіоні. Причому, беперечно, приріст реального банківського капіталу можливий винятково за умови зростання ВВП. Дане твердження є справедливим за умови наявності методик розрахунку ВВП, що максимально точно відображають обсяг суспільного виробництва, а статистичні дані обліку ВВП регіону максимально наближені до їхніх реальних значень. Для банківського маркетингу важливий сам факт того, що для капіталу основним показником його величини, прибутковості та динаміки є ВВП як реальний (упредметнений) результат суспільного відтворення, здатний прямо або опосередковано задовольняти конкретні споживчі потреби населення регіону.

Одночасно спостерігається тенденція, при якій розмір прибутковості та вартість банківського капіталу відрізняються від прибутковості капіталу підприємств, що виробляють ВВП. Об’єктивною передумовою цього служить можливість непов’язаного функціонування банківського капіталу і капіталу підприємств різних галузей економіки регіону. При випереджальних темпах прибутковості капіталу підприємств регіональна банківська система легко адаптується до перерозподілу частини прибутку зі сфери суспільного відтворення в банківську систему. Такий перерозподіл здійснюється за рахунок:

– залучення в банківський мультиплікатор оборотних коштів підприємств;

– надання кредитів підприємствам-виробникам товарів і послуг;

– розширення асортименту банківських послуг, що надаються підприємствам регіону.

При випереджальних темпах прибутковості банківського капіталу підприємство не має діючих механізмів перерозподілу надприбутку банківської системи в реальний сектор економіки. Такий перерозподіл може здійснити тільки регіональна банківська система, але при випереджальних темпах прибутковості банківської системи остання не зацікавлена в такому перерозподілі.

Разом із тим, регіональна банківська система не може перерозподіляти весь капітал у себе, тому що в такому випадку він втратить усякий зміст і знеціниться. У цьому полягає друге принципове протиріччя між банківським капіталом і капіталом підприємств регіону. Суть протиріччя полягає в тому, що підприємства практично не мають можливості перешкоджати перерозподілу капіталу з реального сектора суспільного відтворення конкретного регіону в банківську систему й інші регіони країни. З іншого боку, банківська система зацікавлена лише в тому обсязі перерозподілу, що сприяє створенню максимально вигідних умов для регіональних виробників ВВП. Це значить, що банківський капітал, який володіє можливістю впливати на виробників ВВП, не може впливати на них без врахування їх власних економічних інтересів та інтересів регіону в цілому.

Незважаючи на те, що банківська система об’єктивно зацікавлена в розвитку й ефективному функціонуванні капіталу підприємств-виробників ВВП, для окремих її представників (комерційних банків) розмір прибутковості власного капіталу (додатки А, Б, В) завжди представляється більш пріоритетним, ніж макроекономічні тенденції в економіці. Суспільний регіональний економічний устрій, у свою чергу, не може покладатися на сумлінність і порядність менеджменту комерційних банків. Це зовсім не означає, що банкіри позбавлені здорового глузду, порядності та патріотизму. Це означає те, що в економічному устрої високоорганізованого суспільства об’єктивні механізми регулювання процесів суспільного відтворення в регіоні не можуть підмінюватися нехай навіть прогресивними, але суб’єктивними механізмами такого регулювання. Звідси виникає об’єктивна необхідність усебічного державного регулювання банківської діяльності, включаючи регулювання розміру прибутковості банківського капіталу.

Держава традиційно володіє могутнім адміністративним інструментом регулювання процесів суспільного відтворення у вигляді системи оподаткування. Регіональна банківська система виступає як інструмент стимулювання відтворювальних процесів і грає не меншу, а навіть більш важливу роль.

Особлива роль банківської системи полягає в тому, що процесу одержання і наступного розподілу доходу банку від відтворювальних процесів передує процес його безпосереднього інвестування, тобто особистої участі банківського капіталу в створенні ВВП регіону. Податкова система в більшості випадків лише одержує свою частку від виробництва ВВП, не здійснюючи безпосереднього вкладення капіталу в процес його створення. Тому менеджмент підприємств найчастіше намагається різними способами зменшити розмір прибутковості капіталу підприємства в податковій звітності та максимально висвітлити його в бізнесах-проектах на одержання позики в комерційному банку.

Функціонування банківської системи на регіональному рівні має ряд істотних особливостей у порівнянні з механізмами функціонування загальнонаціональної банківської системи. Банківська система є інфраструктурою системи суспільного відтворення. Сама банківська система не виробляє матеріальні блага, вона забезпечує існування для цього відповідних умов. Первинною ланкою системи економічних відносин є підприємство, що забезпечує функціонування системи суспільного відтворення. Підприємство здійснює свою господарську діяльність у кооперації з іншими підприємствами. Господарські зв’язки між підприємствами будуються за територіально-виробничим принципом. Виробничий принцип функціонування підприємства визначається його галузевою приналежністю, територіальний – наявністю регіональних господарських зв’язків із забезпечення підприємства ресурсами (сировинними, фінансовими, трудовими, природними і т. д.), без яких неможливий відтворювальний процес. Взаємини підприємства з державою також будуються за територіально виробничим принципом. Цей принцип виявляється в існуванні місцевих податків і податків республіканського бюджету, республіканського і місцевого законодавства і т. д.

Особливим фактором територіальної сутності процесів суспільного відтворення є територіальний фактор розміщення ресурсів. У першу чергу, це стосується трудових ресурсів. Так, на думку Т.Г. Морозової, «раціональний поділ праці між регіонами й у межах їхніх територій є необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в умовах ринкової економіки» [292, с. 54].

Трудові ресурси (людський фактор) у більшості країн, включаючи Україну, складаються з громадян, які ведуть переважно осілий спосіб життя, обумовлений історичними, етнічними, культурними, мовними, професійними й іншими традиціями. Міграція працездатного населення не відіграє при цьому визначального значення в суспільних відносинах відтворювального характеру. Осілий спосіб життя населення визначає регіональний характер економічних взаємин його з державою, що виявляється в двох основних напрямах: територіальній структурі оподатковування громадян і адресній соціальній допомозі громадянам, що здійснюється за місцем їхнього постійного проживання.

Територіальний принцип розміщення трудових ресурсів відповідно обумовлює територіальний характер їхніх взаємин з капіталом (включаючи банківський) у процесі суспільного відтворення. Територіальний принцип взаємодії праці та капіталу в процесі суспільного відтворення є відправним пунктом для побудови всіх економічних зв’язків і шляхів розвитку регіону, тому що праця і капітал є основними факторами, основними продуктивними силами в процесі суспільного відтворення, що базується на регіональній специфіці їхніх взаємин. Взаємини між працею і капіталом на регіональному рівні важливі і тому, що, з одного боку, саме в результаті їхньої ефективної взаємодії збільшується вартість капіталу, а з іншого боку, створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення зростаючих потреб населення. Технології взаємодії праці та капіталу лежать в основі стійкого економічного розвитку і прогресу суспільства.

Істотним фактором процесу суспільного відтворення є фактор регіонального розміщення природних ресурсів і корисних копалин. Цілий ряд галузей економіки, у першу чергу, сировинних, керуються винятково територіальним принципом формування і розміщення підприємств. При цьому підприємства, пов’язані технологічним ланцюгом з видобувними підприємствами, також тяжіють до регіонального принципу розміщення природних ресурсів. Крім того, капіталомісткі і трудомісткі технології суспільного відтворення, пов’язані з видобувними підприємствами, більше за інші тяжіють до регіонального принципу розміщення. Вплив даного фактора особливо великий в тих регіонах, де природні ресурси відіграють визначальну роль при міжрегіональному поділі праці, а видобувні підприємства відіграють ключову роль у процесах суспільного відтворення. Класичним прикладом такого регіону є Донбас.

Регіональні особливості процесів суспільного відтворення, засновані на регіональних принципах розміщення ресурсів, регіональних особливостях взаємин підприємства з державою, особливостях взаємин підприємств регіону між собою і з регіональною інфраструктурою ринкових відносин, формують регіональну специфіку відносин підприємств регіону з кредитно-фінансовими організаціями і, в першу чергу, з банківською системою. Банківська система безпосередньо не створює матеріальних благ, а забезпечує перерозподіл ресурсів у сфері суспільного відтворення. Це пояснює те, що регіональні особливості відтворювальних процесів формують специфічні взаємини між регіональним банківським ринкознавством і суб’єктами відтворювального процесу.

Серед найважливіших специфічних особливостей сучасного банківського маркетингу, що характеризують банківську діяльність на регіональному рівні в умовах ринкових відносин, особливо важливими представляються наступні:

– Здатність банківської системи досить швидко перерозподіляти істотні обсяги фінансових ресурсів як усередині регіону, так і за його межі.

– Здатність адекватно і досить ефективно взаємодіяти не тільки з підприємствами-виробниками матеріальних благ, але і з людьми, які є об’єктом і суб’єктом відтворювального процесу.

– Відсутність державних механізмів економічного регулювання банківських технологій і механізмів економічного стимулювання прогресивних банківських технологій у регіоні з урахуванням специфіки його відтворювальних процесів.

– Необхідність створення державних механізмів економічного стимулювання і регулювання банківської діяльності на регіональному рівні, що не виходить за рамки існуючих технологій державного регулювання банківської діяльності на макроекономічному рівні.

Розглянемо докладніше специфіку функціонування банківського маркетингу в регіоні. Її відмітними рисами є наступні:

У процесі суспільного відтворення в ринкових умовах періодично змінюється кон’юнктура ринку на окремих його сегментах, що тягне за собою зміну норми прибутку на конкретних підприємствах і групах підприємств регіону. Це призводить до переливу капіталу з одних підприємств регіону в інші, від одних технологій суспільного відтворення до інших. Аналогічний перелив капіталу відбувається усередині країни між регіонами і між країнами на міжнародному рівні. Природний перерозподіл капіталу від менш ефективних технологій суспільного відтворення до більш ефективних являє собою перерозподіл фінансових ресурсів банківської системи одного регіону на користь банківської системи іншого. Це визначає різну вартість банківського капіталу і рівень ризику, характерного для конкретної регіональної банківської системи. Перелив капіталу здійснюється не тільки у фінансовому його вираженні, але і шляхом перерозподілу матеріальних, трудових, сировинних ресурсів, основних фондів, боргових зобов’язань, майнових і інтелектуальних прав і т. д.

Специфічною особливістю банківського механізму є здатність здійснювати перерозподіл великих обсягів фінансових ресурсів у найкоротший термін як усередині конкретного регіону, так і за його межі, включаючи найвіддаленіші регіони і країни з умовами суспільного відтворення, що докорінно відрізняються від регіональних умов створення цих ресурсів. Найбільш розповсюдженим інструментом, що забезпечує такий перерозподіл, є механізм міжбанківського кредитування. Міжбанківські кредити є інструментом, що виконує ряд важливих банківських функцій. Основною з них є забезпечення поточної ліквідності окремих комерційних банків, що дозволяє всій банківській системі ефективно використовувати мультиплікаційний ефект при здійсненні кредитних операцій. Непередбачуваність поточної ліквідності створює передумови наявності банківського механізму швидкого перерозподілу фінансових ресурсів. Функціонування даного механізму призводить як до позитивних, так і до негативних наслідків. Серед позитивних – можливість у найкоротший термін мобілізувати фінансові ресурси для відтворювальних потреб підприємства як усередині регіону, так і з зовнішнього середовища. До негативних можна віднести наявність реальної можливості штучного або необ’єктивного перерозподілу фінансових ресурсів, що не відповідають адекватним процесам відтворення матеріальних благ у регіоні. Дані наслідки є вкрай небезпечними для регіональної економіки. На міжнародному рівні такі процеси дозволяють виявлятися негативним тенденціям глобалізації світової економіки.

Банківська система впливає на формування ціни і вартості не тільки банківського капіталу, але й інших капіталів, ресурсів і тех.нологій усередині країни. Основні параметри вартості фінансового капіталу закладаються банківською системою на макроекономічному рівні. Разом із тим, рентабельність відтворювальних процесів і абсолютні величини обсягів валового внутрішнього продукту в різних регіонах України можуть істотно відрізнятися. Дані відмінності можна простежити за табл. 2.1 і табл. 2.2.

Невідповідність економічних показників розвитку регіонів загальнодержавним орієнтирам регулювання банківської системи створює об’єктивні передумови для виникнення фінансово-економічної диспропорції при розподілі капіталу, що негативно позначається на обсягах суспільного відтворення як у регіоні, так і в країні, валовий внутрішній продукт якої утворюється шляхом додавання її регіональних показників. Не менш важливим є нічим не обмежена можливість суб’єктивного впливу фінансово-промислових груп на такий перерозподіл фінансових ресурсів, що може підсилити негативні наслідки. Резонанс об’єктивних і суб’єктивних факторів може призвести до серйозних кризових наслідків як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні.

Наступною специфічною особливістю сучасних банківських технологій, що характеризують специфіку банківської діяльності в регіоні, є здатність її ефективної взаємодії як з підприємствами-виробниками товарів і послуг, так і з людьми, що є творцями і споживачами вироблених матеріальних благ. Ця специфічна риса є особливо актуальною в умовах ринкової економіки.

Таблиця 2.1 Темпи зміни обсягів промислової продукції за регіонами (у %)

Регіони грудень 2003 р. – листопад 2004 р. грудень 2003 р. – грудень 2004 р. 2003 р. – 2004 р.
Україна –4,3 4,3 12,5
Автономна Республіка Крим –0,5 6,9 28,2
Області
Вінницька –18,5 13,0 11,7
Волинська –6,1 21,2 22,5
Дніпропетровська –2,6 0,1 10,3
Донецька –1,8 –5,7 12,5
Житомирська –20,0 5,2 18,5
Закарпатська 5,8 27,5 27,4
Запорізька 5,1 16,4 18,7
Івано-Франківська –2,5 –6,7 10,9
Київська –16,1 11,2 16,4
Кіровоградська –17,0 25,2 33,8
Луганська –4,5 2,5 10,8
Львівська –4,6 2,7 9,2
Миколаївська –2,5 29,5 15,1
Одеська –0,2 –11,6 –3,0
Полтавська –4,0 3,6 10,1
Рівненська –0,8 15,7 14,6
Сумська –1,9 14,2 7,6
Тернопільська –50,4 –11,3 1,7
Харківська –6,9 12,4 16,1
Херсонська –30,5 8,7 –2,3
Хмельницька –16,4 22,4 13,1
Черкаська –11,2 6,2 11,5
Чернівецька –22,2 –2,7 6,1
Чернігівська –7,4 15,1 9,9
м. Київ 2,1 13,2 18,6
м. Севастополь –3,1 34,3 25,8

Таблиця 2.2 Виробництво товарів народного споживання за регіонами

Регіони Вироблено в 2003 р. (у діючих цінах), млн грн Темпи приросту, зниження (–) (у порівняльних цінах), %
грудень 2003 р. 2003 р. до 2004 р.
до листопаду 2004 р. до грудня 2004 р.
Україна 48335,9 –6,5 16,7 20,4
Автономна Республіка Крим 1200,0 18,8 19,3 20,1
Області
Вінницька 1805,9 –21,0 –5,1 16,9
Волинська 1105,7 –26,5 27,0 16,1
Дніпропетровська 3585,7 2,3 9,5 12,6
Донецька 4199,1 7,4 35,6 24,0
Житомирська 1183,9 –5,4 22,5 24,6
Закарпатська 673,0 1,6 18,0 12,3
Запорізька 3926,1 72,7 84,3
Івано-Франківська 612,8 –0,1 25,9 21,5
Київська 2733,2 –21,5 13,6 13,0
Кіровоградська 530,1 –27,8 –8,5 17,8
Луганська 1083,9 9,6 13,8 12,6
Львівська 2164,4 -8,8 26,8 7,0
Миколаївська 1313,5 9,8 –16,4 36,2
Одеська 2146,9 4,6 21,6 33,0
Полтавська 2010,3 –11,0 12,7 22,7
Рівненська 433,5 –25,6 –1,6 40,9
Сумська 1167,1 –27,3 10,1 11,4
Тернопільська 748,1 –42,7 15,5 40,7
Харківська 4641,1 –4,1 9,4 10,9
Херсонська 816,8 3,2 17,8 9,3
Хмельницька 871,2 –28,3 3,3 4,0
Черкаська 1677,9 –7,0 23,6 33,0
Чернівецька 470,9 –23,3 –2,6 25,4
Чернігівська 2198,3 –19,4 –8,9 11,3
м. Київ 4907,9 2,2 14,6 10,9
м. Севастополь 128,6 7,3 0,5 –4,1

Історія показала неспроможність і неефективність тих організаційних форм суспільного відтворення, що засновані на неринкових економічних відносинах і неекономічних мотивах суспільної праці окремої людини та трудових колективів. Головним недоліком ринкової (капіталістичної) економічної системи, що послужило причиною виникнення комуністичної ідеології, була соціальна незахищеність трудящих і несправедливість при розподілі матеріальних багатств, створюваних у результаті суспільної праці. З погляду комуністичної ідеології, вирішення проблеми можливо шляхом зміни державного устрою суспільства, націоналізації засобів виробництва і капіталів, переходу до планової економіки. Практичний досвід застосування таких технологій управління економікою призводить до зниження мотивації в трудящих до ефективної високопродуктивної праці та порушення основних прав людини, заснованих на свободі вибору.

Економічно розвинуті капіталістичні країни розробили механізм соціального захисту трудящих, здатний більш справедливо й ефективно розподіляти результати суспільної праці, зберігаючи при цьому демократичні принципи устрою правового суспільства. Ключовою ланкою такого механізму є технології перерозподілу фінансового капіталу населенню на ринкових умовах у вигляді банківських механізмів споживчого кредитування.

Класична схема співробітництва фінансового і промислового капіталу з державою передбачає об’єктивну зацікавленість у перерозподілі максимальної частини додаткового продукту на користь капіталу і держави, що створює ефект «експлуатації» або «гноблення» трудящих. Співробітництво фінансового капіталу з трудовими ресурсами на договірній (ринковій) основі призводить до об’єктивної зацікавленості перерозподілу більшої частини додаткової вартості на користь трудящих, що створює об’єктивні економічні передумови для більш справедливого й ефективного перерозподілу матеріальних благ суспільства та появи економічної мотивації до суспільної праці. При цьому роль держави зводиться не до придушення інтересів трудящих, а до правового регулювання взаємин між працею і капіталом, дотримання інтересів різних груп працюючих і фінансових інтересів підприємств різних форм власності, адресної соціальної допомоги непрацездатному населенню.

Невід’ємною складовою існування нових механізмів є їхній регіональний характер. Осілий спосіб життя трудящих при співробітництві з банківським капіталом переносить епіцентр усіх банківських механізмів зі столиці в регіони. Саме регіон стає центром збору, обробки й аналізу інформації, ухвалення рішення і наступного контролю за його виконанням. Велика частина банківських ресурсів фактично не має потреби в їхньому перерозподілі з одного регіону в інший. При раціональному використанні фінансових ресурсів і управлінських технологій банківська система регіону є переважно самодостатньою. Перерозподілу фінансових ресурсів може піддаватися та частина банківських ресурсів, що відповідає різниці (відхиленню) між абсолютними параметрами рівня економічного розвитку регіону. Аналогічні тенденції спостерігаються при перерозподілі ресурсів між регіонами. Нерівномірність темпів і рівня економічного розвитку між окремими регіонами сприяє переливу капіталу з менш розвинених регіонів у регіони, що розвиваються випереджальними темпами. Регулятивна функція держави полягає в коректуванні зайвих фінансових потоків замість глобального їхнього перерозподілу.

Третьою специфічною особливістю функціонування сучасних банківських технологій є відсутність механізму їхнього регулювання на регіональному рівні. Держава здійснює регулятивну функцію банківської системи через Національний банк України, що має у своєму розпорядженні найсучасніші та досить ефективні банківські технології управління системою. Разом із тим, його регіональні представництва не мають досить ефективних механізмів управління банківською системою регіону. Регіональні представництва Національного банку України частково мають у своєму розпорядженні адміністративні механізми впливу на регіональні комерційні банки. Економічні механізми такого впливу практично відсутні.

З викладеного вище видно, що існування регіональних особливостей організації процесів суспільного відтворення і регіональна специфіка взаємодії підприємств із державою об’єктивно створює потребу в регіональних механізмах регулювання банківської системи, адекватних регіональній специфіці функціонування банківського тафінансового капіталу. Відсутність таких механізмів і здатність банківського капіталу швидко перерозподіляти фінансові ресурси як за межі регіону, так і за межі країни, негативно позначається на регіональних процесах суспільного відтворення, не задовольняє потреби регіонів у стійкому економічному розвитку. Регіональні представництва національного банку України сьогодні здійснюють виконання і контроль макроекономічної політики держави, при цьому вони абсолютно позбавлені можливості економічного впливу на відтворювальні процеси усередині регіону.

Наступною специфічною особливістю функціонування сучасних банківських технологій у регіоні є необхідність створення економічного механізму регулювання і управління банківською діяльністю, що не виходить за рамки існуючих макроекономічних управлінських технологій. Технології державного управління банківською системою України на макроекономічному рівні досить прості й ефективні. Вони складаються з трьох напрямів: установлення норми резервування, визначення облікової ставки й проведення операції НБУ на відкритому валютному ринку. Ці технології дозволяють дворівневій банківській системі ефективно впливати на процеси суспільного відтворення в масштабах країни. Разом із тим, у зв’язку з наявністю регіональних особливостей відтворювального процесу банківська система має потребу в регіональному коректуванні макроекономічних параметрів економічного розвитку відповідно до регіональної специфіки відтворювальних процесів і технологій.

Принциповим є те, що регіональні управлінські технології повинні являти собою логічне продовження і доповнення макроекономічної політики держави. Банківська система не має потреби в принципово нових управлінських технологіях на регіональному рівні, що істотно відрізняються від функціонуючих технологій у масштабах країни. Володіючи певним ступенем самостійності, вона повинна бути частиною єдиного макроекономічного механізму регулювання. Більш того, регіональні банківські технології не повинні мати можливості кардинально впливати на регіональну банківську систему, а значить, і на її макроекономічні параметри. Коректування параметрів повинне здійснюватися шляхом прийняття рішень регіональним банківським менеджментом не на основі своєї суб’єктивної думки, а в результаті відхилення конкретних статистичних значень економічного розвитку регіону від загальнонаціональних параметрів і стандартів.

Основні терміни і поняття

Сегментація банківських продуктів, основні групи банківських продуктів, споживачі банківських продуктів, категорії споживачів банківських продуктів, емісія (ремісія) грошей, облікова ставка НБУ, макроекономічні фактори, курс національної валюти, банківська система, регіональна банківська система, протиріччя банківської системи, регіональна специфіка функціонування банку, регіональні процеси суспільного відтворення.

Запитання для самоконтролю

Назвіть основні сегменти (групи) банківських продуктів.

Охарактеризуйте основних споживачів банківських продуктів.

Розкрийте вплив емісії (ремісії) на вартість банківського капіталу.

Що таке облікова ставка Національного банку України?

Розкрийте зв’язок облікової ставки з емісійними процесами та механізмами.

Розкрийте зв’язок облікової ставки з вартістю банківського капіталу.

Розкрийте вплив основних макроекономічних факторів на курс національної валюти.

У чому полягає специфіка функціонування банківської системи на регіональному рівні?

Розкрийте зв’язок банківської системи з регіональними процесами суспільного відтворення.