Джордж Орвел

Зіньчук І.

Письменник, публіцист (справжнє ім’я – Ерік Артур Блер) (1903 – 1950).

Народився 25 червня 1903 в Індії – в Бомбеї (у деяких джерелах вказаний Мотіхарі), в сім’ї англійського колоніального чиновника, що працював в індійському митному управлінні, вихідця з аристократичного, але збіднілого роду.

З раннього дитинства Дж. Орвел мріяв стати письменником. Ще в 11 років в одній з газет Орвелл опублікував патріотичний вірш. Майбутній письменник навчався в лондонській елітарній школі Св. Кіпріана. У 1917 він отримав іменну стипендію. У 1921 Ерік Блер закінчив Ітонський коледж.

У 1922 р., не маючи засобів на подальшу освіту, Джордж Орвел найнявся в королівську поліцію і відбув до Бірми, де служив до 1927 р. У 1927 р. подав у відставку і повернувся до Європи. Намагаючись заробити на життя, по тринадцять годин працював посудомийником в паризькому готелі, помічником букініста, вчителем. Враження цих років були описані у книзі “Собаче життя в Парижі і Лондоні”, що вийшла в 1933 р., тоді ж з’явився псевдонім “Джордж Орвел” (Джордж – святий покровитель Англії, Орвел – назва річки на півночі країни, знайомій письменникові з юнацьких років), оскільки молодий письменник не хотів, щоб його батьки дізналися про випробовування, яких зазнав їх син, коли мешкав у бідних кварталах Парижа та Лондона.

1936 року Джордж Орвел одружувався з Ейлін О’шонессі. Незабаром, після початку громадянської війни в Іспанії, Джордж Орвел вирушив до Барселони як кореспондент одного з лондонських тижневиків, де приєднався до партизанського загону. Його дружина, недописавши дисертацію з психології поїхала з чоловіком, почала працювати в партизанському загоні Барселони.Письменник воював, був важко поранений. У 1937 р., Орвел втік від переслідувань таємної поліції комуністичного уряду Іспанії.

На початку Другої світової війни (1939-1945) Джордж Орвел просився на фронт, але через поранення і підозри на туберкульоз, йому відмовили. Орвел служив сержантом добровольців місцевої самооборони, був оглядачем на Бі-Бі-Сі кореспондентом газети “Обсервер” (Observer). У 1945 р. померла дружина письменника, він, разом з приймальним сином, переїхав на Гебрідські острови, поселившись в орендованому старому фермерському будинку, що знаходився в 25 км. від пристані. Тут він почав роботу над романом “1984”, що став однією із найзнаменитіших антиутопій XX століття.

У червні 1949 роман “1984” був опублікований в Англії і Америці, а 21 січня 1950 р., Джордж Орвел помер від туберкульозу.

Серед творів Джорджа Орвела – есе, романи, публіцистика, автобіографічна книга; назва російського видання – “Собаче життя в Парижі і Лондоні”), “Дні в Бірмі” (Burmese Days; 1934; автобіографічний роман), “Дочка священика” (A Clergyman’s Daughter; 1935, роман), “Не кидай конвалії” (Keep the Aspidistra Flying, 1936, роман; одна з назв в російському перекладі – “Хай квітне аспідістра”), “Дорога на пірс Уїган” (The Road to Wigan Pier; 1937; “Мистецтво Дональда Макгіла” (The Art of Donald Mcgill; 1937, есе), “Тижневики для хлопчиків” (Boys’ Weeklies; 1937, “Пам’яті Каталонії” (Homage to Catalonia, 1938-1939; про громадянську війну в Іспанії), “За ковтком свіжого повітря” (Coming Up for Air, 1939-1940, роман), “Скотний двір” (Animal Farm; листопад 1943 – лютий 1944, опубліковано в 1945; сатира), “1984 “ (1948-1949, роман-антиутопія), “Вбивство слона” (Shooting an Elephant), “Політика і англійська мова” (Politics and the English Language, нариси про життя англійських шахтарів, спогади про війну в Іспанії.

«1984»

У романі «1984» автор зображає моторошний світ 1984 року. Весь світ поділений між кількома наддержавами, що ведуть нескінченні війни. В Англо-Океанії ось уже десятиліття неподільно панує «Внутрішня партія», озброєна ідеологією англійського соціалізму.

Урядовий апарат Океанії зосереджений у чотирьох міністерствах: Міністерство правди, яке керує інформацією, видовищами, освітою і мистецтвом; міністерством миру, яке відає веденням війни; міністерством любові, яке підтримує закон і порядок; міністерством достатку, що відповідає за економіку. Цю складну організаційну структуру створено для того, щоб держава могла контролювати всі сфери суспільного життя. Людина від народження до смерті повністю належить режиму. Їй слід знати лише обов’язки, а не права. Чи не найголовнішим обов’язком людини є необмежена відданість партії, не з остраху, а з віри, що стала її другою натурою. Людині слід ненавидіти лише «ворога» партії Голдстейна, милуватися лише портретами Великого Брата і скандувати лише абсурдні гасла: «Війна – це мир», «Свобода – це рабство», «Неуцтво – це сила».

Міністерство любові цілковито розпоряджається сферою людського інтимного життя. Мета шлюбу – «виробляти дітей для служіння державі». Міністерство правди фальсифікує історичні факти і стверджує, що «пам’ять – це злочин».

Основна проблема роману: Існує спосіб у який насильство здатне перетворити людину не просто на раба, а на прихильника системи, яка розчавлює її. Причиною цього є страх, який поступово стає найсильнішим імпульсом поведінки людини, він ламає людину і спонукає забути все, крім інстинкту самозбереження.

Мета тоталітаризму – знищити індивідуальність людини, її почуття, пам’ять, думки, залишаючи лише тіло здатне працювати.

Історія, культура, сутність людини влада сприймає як перепона, що заважає реалізовувати ідею тоталітаризму – охопити все людське буття, створити світ зі скла і бетону, в якому виникне нація фанатиків – 300 млн. людей з однаковими думками, обличчями, жестами.

Поки є хоча б маленький паросток неофіційної думки, не вічний Великий Брат – лідер Океанії та диктатура підкореної йому партії.

Один з героїв твору – Уїнстон Сміт ще здатний мислити, відчувати, аналізувати і зіставляти факти Він інтуїтивно відчуває, що людина може жити, а можливо і жила раніше – інакше: кохала, сміялася, сумувала без вказівки партії. Уїнстон Сміт шукає правду в минулому, але воно – сфальсифіковане; в сучасності, але вона – утворена неправдивим державним механізмом. З останньою надією Сміт звертається до простих людей, але уряд тримає їх у покорі, як тварин. Уїнстон блукає по країні намагаючись зрозуміти її структуру. Разом зі своєю коханою Джулією він постійно потрапляє в політичні провокації і йде під кулю. Боротьбу закінчено, він здобув перемогу над собою – полюбив Великого Брата.