Склад правопорушення

Шестопалова Л. М.

Склад правопорушення – сукупність передбачених законом ознак, за наявності яких діяння визнається правопорушенням.

Елементи складу правопорушення:

– об’єкт;

– об’єктивна сторона;

– суб’єкт;

– суб’єктивна сторона.

Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, що охороняються правом, на які правопорушення посягає (наприклад, при крадіжці особистого майна громадянина, зокрема автомобіля, об’єктом цього правопорушення (злочину) будуть відносини, пов’язані зі здійсненням права власності громадянина на автомобіль, а сам автомобіль розглядається як предмет правопорушення).

Об’єктивна сторона правопорушення – зовнішнє вираження протиправного діяння в реальній дійсності.

Форми здійснення об’єктивної сторони правопорушення:

– активна (вчинення заборонених правом дій);

– пасивна (невиконання правових обов’язків).

Елементи об’єктивної сторони правопорушення:

– місце;

– час;

– спосіб вчинення;

– причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками.

Суб’єкт правопорушення – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Делікт – провина, проступок, незаконна дія.

Види деліктів:

– цивільно-правові (заподіяння шкоди майну тощо);

– адміністративні (дрібне хуліганство тощо);

– трудові (невиплата заробітної плати за роботу понад норму тощо);

– дисциплінарні (запізнення на роботу тощо);

– кримінальні (чинення злочинів).

Види деліктоздатності:

– повна деліктоздатність;

– неповна (часткова) деліктоздатність (неповнолітні);

– неделіктоздатність (душевнохворі особи).

Види суб’єктів правопорушень:

– фізичні особи (люди);

– державні та громадські органи, організації (проте вони не можуть бути суб’єктами злочинів).

Суб’єктивна сторона правопорушення – внутрішнє психологічне ставлення суб’єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків, що виявляється у понятті вини.

Форми вини:

– умисел (прямий та непрямий);

– необережність (протиправна самонадіяність і протиправна недбалість).

Умисел як форма вини – суб’єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел).

Необережність як форма вини – суб’єкт передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість) чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоча може і повинен був зробити (недбалість).