Правомірна поведінка
Шестопалова Л. М.
Правомірна поведінка – вид соціально корисної правової поведінки, що відповідає моделям поведінки, закріпленим у правових нормах, і має позитивні юридичні наслідки.
Правомірність – основна юридична ознака правомірної поведінки, що полягає у її відповідності приписам правових норм.
Зміст правомірності:
– відповідність поведінки приписам норм права;
– вона є мірилом, одиницею виміру, за допомогою якої, з погляду права, оцінюється поведінка, що має правову природу;
– здатність права регулювати певну поведінку суб’єктів і властивість цієї поведінки бути врегульованою правовими засобами.
Правомірна поведінка – соціальний зміст правовідносин (суспільних відносин, врегульованих нормами права), засіб втілення у життя суб’єктивних прав і обов’язків.
Правомірна поведінка – загальна форма реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, втілення в життя правових настанов, форма перенесення юридичних можливостей і необхідностей у соціальну дійсність.
Правомірна поведінка – загальна форма реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, які випливають з характеру норм права, що реалізуються.
Види здійснення правомірної поведінки:
– дотримання норм;
– виконання норм;
– використання норм;
– правозастосування.
Правомірна поведінка – єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права.
Способи виявлення правомірної поведінки в механізмі правового регулювання:
– у нормах права – як модель бажаної поведінки суб’єктів – адресатів норми;
– у юридичних фактах – як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин;
– у юридичному змісті правовідносин – як суб’єктивні права й обов’язки сторін правовідносин;
– у фактичному змісті правовідносин – як дії сторін правовідносин, спрямованих на реалізацію їх взаємних прав і обов’язків;
– у правопорядку – як його зміст.
Правомірна поведінка – явище, що об’єднує елементи механізму правового регулювання в єдине ціле.
Класифікація видів правомірної поведінки:
як юридичний факт – поведінка:
– правоутворювальна;
– правозмінювальна;
– правоприпиняльна;
2) при реалізації норм права – діяння, спрямовані на:
– дотримання норм права;
– виконання норм права;
– використання норм права;
– застосування норм права;
3) з точки зору фактичного змісту правовідносин – діяння, спрямовані на здійснення:
– суб’єктивних прав;
– юридичних обов’язків;
4) за зовнішньою формою вираження:
– дії;
– бездіяльність;
5) за причинами вияву – поведінка, зумовлена:
– внутрішніми причинами і потребами;
– зовнішніми обставинами;
6) за способом формування в текстах правових документів:
– прямо й однозначно сформульована;
– опосередковано передбачена;
7) за характеристиками суб’єктів:
– індивідуальна;
– колективна;
– посадова;
– професійна;
– інша.
8) відповідно до особливостей суб’єктивної сторони:
– активна правова;
– звичайна;
– конформна;
– маргінальна.
Активна правова поведінка (правова активність) – добровільне здійснення правових норм і адекватна реакція на порушення правових приписів з боку інших суб’єктів.
Активна правова поведінка – заснована на переконаності суб’єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.
Звичайна правомірна поведінка – характеризується необхідністю її здійснення як невід’ємною властивістю суб’єкта, що переросла у звичку і може цілком не усвідомлюватися ним.
Конформна поведінка – нестійка, пасивно-пристосовницька поведінка та ставлення до правового середовища за принципом “поводься так, як всі, інші».
Маргінальна правомірна поведінка – (перехідна), базується не на позитивних правових настроях суб’єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за вчинене правопорушення. Такий суб’єкт готовий до протиправних дій у разі переконаності в їх безкарності.