Правопорушення (протиправна поведінка), його ознаки та види

Шестопалова Л. М.

Правопорушення – протиправна поведінка, вид правової поведінки, антипод правомірної поведінки.

Протиправна поведінка – форма несвободи чи свавілля, що здійснюється у сфері права (а не форма свободи, на відміну від правомірної поведінки).

Протиправна поведінка – поведінка, що має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт (тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин).

Протиправна поведінка – суспільно шкідливі (небезпечні) життєві обставини, що можуть змінити суспільні відносини на шкоду соціальному прогресові, нормальним умовам існування людини та суспільства.

Юридичні факти-правопорушення – дії, що характеризуються свідомо-вольовим характером і здійснюються тільки дієздатними суб’єктами (на відміну від юридичних фактів-подій), а їх шкідливість визначається кількістю суспільних зв’язків, що ними порушуються, та ступенем можливості їх відновлення.

Протиправність – порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов’язків, закріплених у нормативно-правових документах, свавілля суб’єкта, тобто таке зовнішнє виявлення його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу і безпеку інших суб’єктів.

Ознаки правопорушення:

– поведінка, що має протиправний характер, тобто суперечить приписам правових норм;

– суспільно шкідлива або суспільно небезпечна поведінка;

– виражається у діянні (дії або бездіяльності) суб’єкта;

– поведінка, що має свідомо-вольовий характер, тобто залежить від волі правопорушника, перебуває під контролем його свідомості;

– винувата поведінка суб’єкта – внутрішнє негативне ставлення суб’єкта до інтересів людей, суспільства, оскільки він бажає або допускає настання шкідливих або небезпечних наслідків вчиненого діяння;

– каране діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

Правопорушення – суспільне шкідливе, винне, протиправне діяння, вчинення якого передбачає юридичну відповідальність.

Види правопорушень:

– злочини;

– провини (проступки, делікти).

Злочини – суспільно небезпечні, протиправні, винні, карні діяння, які завдають чи можуть спричинити суттєву шкоду певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом (що містить їх вичерпний перелік).

Провини – правопорушення (делікти), що порушують приписи інших, крім кримінального закону, норм права, і не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.

Види провин:

– адміністративні;

– дисциплінарні;

– цивільно-правові.

Адміністративні провини – правопорушення, що посягають на суспільні відносини, пов’язані зі здійсненням державного управління.

Адміністративні провини – суспільно небезпечні діяння, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, права і законні інтереси громадян, що регулюються нормами адміністративного, фінансового, аграрного та інших галузей права.

Дисциплінарні провини – правопорушення, що здійснюються у сфері трудових, службових відносин, шкодять порядку діяльності трудових колективів, порушують трудову дисципліну, а тому утруднюють виконання їх виробничих функцій.

Цивільно-правові провини – правопорушення, що здійснюються у сфері майнових і певних немайнових відносин.

Цивільно-правові провини – правопорушення, які завдають шкоди у вигляді майнових збитків потерпілій стороні, їх вичерпний перелік відсутній у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою значною мірою правовідновлювальні заходи.

Основні причини правопорушень у сучасному суспільстві:

а) чинники суб’єктивного характеру:

– низький рівень правосвідомості;

– низький рівень правової культури;

– правовий нігілізм;

– деформація ціннісних орієнтацій;

б) конкретні суспільні протиріччя;

в) недоліки в правовому регулюванні;

г) неефективна діяльність правоохоронних і судових органів тощо.