Місце норм права в системі соціальних норм

Шестопалова Л. М.

Місце норм права в системі соціальних норм – визначається низкою їх ознак, що суттєво відрізняють правові норми від інших елементів цієї системи (норм моралі, релігійних норм, корпоративних норм тощо).

Суттєві специфічні ознаки норм права:

1. У первіснообщинному суспільстві не існували

2. Виникають через формування їх державними органами.

3. Встановлюються або санкціонуються відповідними державними органами від імені держави, виражають її волю.

4. Як встановлені державою є загальнообов’язковими.

5. Встановлюються у спеціально визначених формах (закон, указ, постанова тощо)

6. Набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно, в точно визначеному порядку й часі.

7. Утворюють єдину погоджену систему велінь і є загальнообов’язковими.

8. Забезпечуються заходами державного примусу.

9. Містять детальну регламентацію поведінки суб’єктів, формулюють їх конкретні права й обов’язки.

10. Забезпечуються державним примусом, можливістю застосування багатьох санкцій аж до позбавлення волі, а в деяких країнах – до застосування смертної кари

11. Не залежать від змісту корпоративних норм

Специфічні ознаки норм моралі:

1. Існують в будь-якому суспільстві, в тому числі до виникнення держави, в первісному суспільстві.

2. Утверджуються поступово, відображують волю всього суспільства або певних верств населення.

3. Існують у свідомості людей і формального визначення не мають

4. Складаються, поширюються і відмирають повільно, протягом довгого часу.

5. Єдності, погодженості велінь і формальної загальної обов’язковості не мають.

6. Забезпечуються позадержавними засобами: звичкою, внутрішніми мотивами, громадським впливом тощо.

7. Виступають як загальні правила поведінки суб’єктів, що сформульовані у вигляді принципів, ідей тощо.

Специфічні ознаки корпоративних норм:

1. Формулюються і встановлюються від імені конкретного об’єднання громадян і тому є обов’язковими лише для його членів.

2. Забезпечуються внутрішніми мотивами членів об’єднання, засобами громадського впливу, найтяжчим з яких є виключення з членів об’єднання.

Не можуть суперечити положенням норм права.

Напрями вдосконалення норм права:

поліпшення змісту норми (зміцнення їх істинності, якості, оптимізація);

упорядкування їх структури та системи.

Умови оптимізації норм права:

точне відбиття, віддзеркалення в правових приписах закономірностей розвитку державно-правової надбудови;

відповідність норм права вимогам моралі та правосвідомості;

дотримання вимог системності (несуперечності) та інших закономірностей чинної системи права при прийнятті нових норм;

урахування в процесі нормотворчості загальних принципів регулювання та управління суспільними процесами;

усунення зайвої деталізації норм.

Норма права – загальне правило, еталон поведінки людей та їх колективів (усіх суб’єктів права, в тому числі держав).