Слово до розстріляних

Богдан-Ігор Антонич

Це правда:

кров з каміння може змити дощ,

червона місяця хустина може стерти,

але наймення ваші

багряніш від рож

горять у пам’яті на плитах незатертих.

Змагались ви уперто й мріяли й жили,

кохалися в суворості, як ми у ґулях

і ваші очі

сяли вічністю,

коли

у серці, мов зоря, застрягла біла куля.

Грудень 1934.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 53.