Уривок

Богдан-Ігор Антонич

Боюсь згасити світло лямпи,

бо може стати ще страшніш,

і ніч, розкладена на ямби,

у серце вбилась, наче ніж.

Ніяк заснути! Кличуть півні,

годинник б’є і місяць лине.

Мій сон, мій голос неспокійний

в моїй трагічній Батьківщині.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 49.