Молитва за душі топільниць

Богдан-Ігор Антонич

Ми – зводники дівчат, коханці перемовні,

ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,

за тих, що нас поїли дурманом любовним,

за наших жертв молімось нещасливі душі!

На дні слизький і мокрий місяць – шлюбний перстень

і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.

Танечниці підводні, наші давні сестри,

дельфінів обіймають мертвими руками.

О, Ти, що стелиш море зорями і мохом,

у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,

зішли найбільшу ласку – забуття усього,

в коралі заміни топільниць білі душі!

17 грудня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 50.