«Не співає соловейко…»

Дніпрова Чайка

Не співає соловейко,

Лиш деркач дере,

Вмерла вже весна кохана,

Жаль мене бере.

Одцвілися, облетіли

Всі сади рясні,

Спіють вишні та черешні –

Вже нема весни.

По городах залунали

Купальні пісні,

І не чуть пісень весільних –

Вже нема весни.

Ходять хвилі золотії

По ланах густих,

Хліборобськії надії

Пестяться на їх.

Села, праця, буйна розкіш

Всюди аж пашить,

Їм дивуєшся, а в серці

Щось немов щемить.

І, милуючися літом,

Шепче все ж мені,

Що воно прийшло на зміну

Молодій весні.

Що зеленая надія

В квіти запашні

Не розів’ється удруге,

Як в кінці весни.

Що, зібравши з поля збіжжя

Знов почнуть орать,

І почне те літо боже

Сумно помирать.

І мені згадались перші

Весняні бруньки.

За одну я дати б рада

Всі рясні вінки.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 347 – 348.