«Прийшов я до тебе…»
Дніпрова Чайка
Che і belli nel viso, che і belli nel coro.
Прийшов я до тебе ще раз наостанці,
Вже й човен спустив я і парус підняв –
Не жур же ти, любая, свого коханця,
Щоб він на чужині з журби не пропав.
Отри свої очки та глянь веселенько,
Як вміла дивитись в веселі часи,
Промов лиш до бога молитву тихеньку:
«О боже! щасливо назад донеси!»
Не плач же, серденько, не плач ти за мною,
І, тяжко ридаючи, ти не зітхай, –
Противного вітру своєю журбою,
Сльозами, дощів на мій шлях не скликай.
Один поцілунок, одне іще слово,
І поглядом милим ще раз зачаруй,
А там – оставайся, кохана, здорова
І шитую хустку про стрічу лаштуй!
Примітки
Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів», «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.
Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 341.