«Із далекого вирію знову…»

Дніпрова Чайка

Із далекого вирію знову

Повернулась красуня-весна;

Вільна хвиля гуля по Дніпрові,

Синя далеч принадно ясна;

Вже, як взимку, її не ховає

Непривітна імла зимова,

І сувору зимову билицю

Прикрасила облуда нова.

Ті ж хатки на убогій землиці,

А в хатках тії ж драми лихі,

Та кругом так буяє травиця,

Сонце золотом вкрило дахи.

В двері, в вікна розчинені ллється

Запашнеє повітря й тепло,

І ущухли ті драми, здається,

І неначе здрімалося зло.

В цю добу, коли все воскресає,

Невсипущая праця і сум,

І жага набік десь одступає,

Не затроює радісних дум.

І на призьбах, святкуючи, рясно

Посідав балакучий народ

І проводить розмовоньку красно

Вільний злості, журби та клопот.

Повідь в плавні хатки заливає, –

Де б журитись, жартують вони,

Хоч кожнісінький добре вже знає,

Тії жарти пустухи-весни.

Бо в душі міркування про горе,

Згади й клопоти давніх років, –

Все потопло в блискучому морі

Згуків, барв та ясних променів.

Хто б не був ти – і з прірви упаду,

Кволий, грішний – все кинь в цюю мить

Та стрічати всесвітню відраду

Прийди, вільний, під вільну блакить.

Кинь, розумний, діла і папери,

Силу всяких рахунків дрібних,

Розчиняй же віконниці й двері

Сонцю, пісні, любові до всіх.

Вір – самі, без твого закликання,

Знов налинуть і клопіт, і сум,

І дбайливі думки, й горювання –

Так тепер же ж не труй своїх дум.

І навіщо весь розум і сила,

І навіщо вік праця тяглась,

Коли навіть весною невільно

Нам людиною стать хоч на час.

Примітки

Цей вірш Дніпрова Чайка переклала на російську мову під назвою «Из далекого чудного края». Вперше надруковано українською мовою в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 287 – 288.