«Як в сумерки вечірній дзвін…»

Михайло Петренко

Як в сумерки вечірній дзвін

Під темний вечір сумно дзвоне,

Як з вітром в полі плаче він,

А у діброві тяжко стогне,

Тоді душа моя болить,

Від смути плачу по невірній,

А думка все туди летить,

Де вперш почув я дзвін вечірній,

Де вперше так я полюбив

Поля привольні та діброви,

Де вперше світ і радість вздрів

Та карі очі й чорні брови!

Проснеться все в душі тоді,

Вечірній дзвін усе розбуде;

Сльоза проб’є і від нудьги

Душа всі радості забуде.

О! Тяжкий, дзвоне, твій привіт

Тому, хто милого не має;

Душа болить, і меркне світ,

А серце гірше заниває.

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Сніп», с. 176, під заголовком «Вечірній дзвін». З деякими текстуальними відмінами і без заголовка передруковано в «Южном русском сборнике», с. 46 – 47.

Поезія є переспівом поезії російського поета І. I. Козлова (1779 – 1840) «Вечерний звон».

Подається за вид.: Южный русский сборник, с 46 – 47.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 296.