2
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Була в царя Соловея
Красная столиця,
Но ще краща в него була
Молода цариця.
I любились цар-цариця,
Нігде правди діти;
І на радість і потіху
Дав їм господь діти.
Мали вони за три роки
Три хороших сина.
І першая із них була
Добрая дитина.
Така тиха, така мила!
Лиш на ноги стала,
Вже від рання до смеркання
Поля не кидала.
Все на полі, все на паші
З чередою ходить
І всі думи свого серця
Співами виводить.
І найбільше з него втіхи
Цар з царицей мали
І царевича малого
Пастушком назвали.
Середущий не так добрий,
Як проворний вдався
І ніколи, як і перший,
Дому не тримався,
Вигнув дужку з обичайки.
Зав’язав струною,
Зробив стрілку з очерету,
Засмолив смолою.
І бувало тілько встане,
Зрання до смеркання
Скрізь ганяє і стріляє,
Робить полювання.
І із него цар-цариця
Свою втіху мали
І царевича малого
Всі Мисливим звали.
Третій син їх був Причепа,
Так і називався.
Чи від того, що він льоху
Нігди не кидався;
Чи від того, що до бочки
Коли прип’ялиться,
То бувало тягне, тягне,
Поки не звалиться;
Чи від того, що бувало
П’яним хилитався
І, щоб тілько не упасти,
Він за все чіплявся.
Так і жили, й виростали
Царськії синочки:
Їден в полі, другий в лісі,
Третій коло бочки.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 119 – 120.