6
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Ще Причепа не проспався,
Лежить на порозі,
А вже Канчук з його військом
Б’ється на дорозі.
Да воно пак і не страшно:
В него війська много,
Та усе народ добірний,
Їден у їдного.
Да й Канчука з його військом
Лихо не узяло!
Бо вже справного такого
В світі не бувало.
І два війська ізійшлося,
Як дві сильних тучі;
Як блискавка, замигтіли
Палаші блискучі.
І без жалю січе палаш,
Списа серце коле,
І валяться трупом люде
На кроваве поле.
Щораз гірше Канчукове
Військо налягає.
Щораз слабше його силу
Друге відбиває.
І сонечко на полудень
Іще не ставало,
А Причепи усе військо
Покотом лежало.
Крик і галас у столиці:
Канчук у дорозі!
І цариця свого сина
Будить на порозі.
І Причепа пробудився –
Нічого діяти!
Схватив бочку перед себе,
Давай утікати.
Тілько бочка будь здорова, –
Пропадай, столице!
Пропадайте ви, палаци,
Й ти, стара царице!
А тим часом під столицю
Канчук підступає
І гарматами желізні
Брами розбиває.
Розбиває і ламає
Срібную дорогу.
І в палацу добуває
Золоту підлогу.
І все військо нахапало
Срібла по кишені,
Осавули й отамани –
Злота повні жмені,
А царевич – діаманти.
І пішли з столиці…
Ще спасибі, що не вбили
Бідної цариці.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 125 – 127.